У будь-яку пору року та час доби Санкт-Петербург вражає своєю красою та величчю

Найпершим, з чого розпочалася екскурсія історичними пам’ятками міста на Неві, став Казанський кафедральний собор. Імператор Петро I мріяв спорудити монументальний храм, схожий на римський. У 1800 році він затвердив проект колишнього кріпосного Андрія Вороніхіна. Свою назву собор отримав від ікони Казанської Богородиці, що зберігається у ньому. Це одна з головних святинь російської православної церкви. Величний зовнішній вигляд храму зберігається й у внутрішньому просторі, декорованому ліпниною, позолотою, іконами та величезним іконостасом. Вражає дивовижно-урочисте сяйво від свічок, запалених у підсвічниках.

Неодноразово чула від знайомих, що петербуржці — найлюб’язніші люди, готові в усьому допомогти. У цьому мала нагоду переконатися. Стала несподіванкою й швидка хода місцевого населення. Ніколи не могла подумати, що по такому місту ходять настільки швидко!

Прогулюючись однією з вулиць, помітила вивіску магазину “Музей шоколаду”. Увійшовши всередину, одразу відчула приємні, теплі пахощі. На полицях із білого та чорного шоколаду розставлені машинки, солодкі копії архітектурних споруд, футбольні м’ячі, кубки, казкові герої та ще багато чого. Ціни тут розраховані на гаманець заможного туриста.

Обійшовши Зимовий палац, вийшла на набережну Неви. На іншому її березі видно Арбатську стрілку, а ще — Петропавловську фортецю.

Поспішаю до Ермітажу. Проходжу внутрішній дворик палацу й потрапляю у музей. Повна вартість квитка для росіян — 100 рублів (приблизно 20 гривень). Заплативши за вхід, проходжу у гардероб. Виявляється, здати верхній одяг не так просто — немає вільних номерків, доводиться зачекати.

Погляд приковують білосніжні стіни з численними нішами, прикрашеними мармуровими статуями та колонами з позолотою, величезний підлоговий годинник-секрет із механічним органом, металеві дрожки, карнавальні сани на сюжет “Георгій Змієборець”. Сани виблискують позолотою, так і хочеться присісти на м’яке сидіння. Запитую у доглядача залу, чи можна тут фотографувати, її відповідь кивком голови дивує ще більше побаченого. Виявляється, в Ермітажі можна фотографувати!

Ісааківський собор вразив 48 монолітними колонами, що прикрашають його із чотирьох сторін. Храм будували сорок років, одинадцять з яких витратили на оздоблення храму.

Захоплюючий краєвид відкривається з колонади Ісааківського собору. Щоб піднятися на неї, треба здолати більше двох сотень сходинок. Навіть пронизливий вітер зі снігом не завадив обійти барабан центрального купола діаметром 25 метрів. До речі, на золотіння цього купола пішло сто кілограмів чистого золота.

Ціни у Петербурзі ненабагато вищі від рівненських, хоча доходи жителів цього міста більші у чотири-п’ять разів. Цікаво, що вхід у музеї закордонним туристам удвічі дорожчий, ніж росіянам. Це помітила, коли купувала квиток до Ісааківського собору. Касир зауважила, що комплексний квиток у собор громадянам Російської Федерації коштує 190 рублів (майже 40 гривень). Туристам-іноземцям вхід у музеї обійдеться до 350 рублів.

У Петербурзі, як і у нас, популярна національна кухня. Тут відкривають кафе, стилізовані під сільську хату зі справжньою російською піччю, декоровані мисливськими трофеями, горщиками, вазами. В одному з них, під назвою “Йолки-палки” обідали й ми. У Петербурзі є сім кафе цієї мережі, вони користуються неймовірною популярністю. П’ять десятків столиків у вихідні не пустують. Щоб вгамувати апетит, потрібно небагато: смачна кухня й привітний персонал. Усе це тут є, як і різні види обслуговування. За бажанням можна вибрати страви із меню, або ж оплатити комплексно й наповнити тарілку зі страв, виставлених на справжнісінькому возі. Ситний обід коштуватиме у середньому 400 рублів, або 80 гривень.

Користується популярністю відпочинок у гей-клубах. У Петербурзі є два таких заклади. Щоб потрапити у такий клуб дівчині, за вхід слід заплатити 1000 рублів (трохи більше 200 гривень), для хлопців — удвічі менше. Але його відвідування того варте!