26.03.2008, 00:00

У Польщу – через піший перехід

Наприкінці лютого мене запросили до Польщі. Оскільки я легка на підйом, за півтори години зібрала рюкзак, склала план подорожі і вранці наступного дня вирушила у ближнє закордоння. Перше місто, де зупинятимусь, — Перемишль, кінцевий пункт подорожі — древній Краків.

До Шегині, де є піший перехід, треба їхати через Львів. Ну як не скористатися можливістю відвідати історичну та культурну столицю України! Аби не гаяти часу, відвідала музей іконопису. Тут розміщені пам’ятки ще з XIV століття. Було цікаво спостерігати розвиток іконопису за п’ять сторіч.

Із залізничного вокзалу до Шегині ходять маршрутки. Але вирішила, що їхати автомобілем – банально і нецікаво. Щоб отримати гостріших і яскравіших вражень, побільше побачити, почути та пережити на власному досвіді, вирішила перетнути кордон через піший перехід.

Усі ходять, то хіба я не можу? Заодно перевірю, скільки то часу забере. Отож від Шегині до Мегині (місто на території Польщі) переходила хвилин 40. Загалом якщо оперативно, то і за 15 хвилин можна, головне – щоб не потрапити на перезмінку, як вийшло у мене. Оскільки мала від польських колег запрошення, то наявність грошей ніхто не перевіряв. І до сумок не заглядали...

Зупинилася у готелі для викладачів східноєвропейської перемишльської школи. Поки розклала речі, годинник показував за 15 хвилин опівніч. Ось і весна прийшла, перше березня. “Прокинуся вже у весні”, — майнула думка. А спала я дійсно, як у весні...

Із Мегині до Перемишля їхати хвилин 10. Проїзд коштує 2 злотих, що на наші гроші 4 гривні. Далі — декілька годин блукання вузенькими старими вуличками й милування старовиною. Найперше іду до Замкової гори. Звідти видно панораму міста. Щоправда, з погодою не поталанило — дуже вітряно і дощ льопає. Потім спускаюся до православної церкви. Ще прогулянка мостом, що колись розділяв Україну і Польщу. Далі — до церкви греко-католиків. Там говорять українською. Швидко пройшлася площею Ринок, бо дощ уже добряче накрапав.

З Перемишля тримаю рух на південь Польщі до старовинного Кракова комфортабельною електричкою. Єдиний недолік моєї подорожі — мінімальне знання польської мови та обмаль часу. Адже мою першу шенгенську візу відкрили лише на п’ять днів.

У Кракові уже простіше. У мережі чимало маршрутів, за якими можна гуляти Краковом. Найперше вирішила відвідати “Галерею Краковську” — це один з найбільших супермаркетів у Європі. Там я проходила більш ніж півдня і все одно всього побачити не змогла. Ще півдня вистачило на огляд старого міста — численні костели (Мар’яцький, св.Варвари, св.Войцеха), ворота і вежа св.Флоріана, центральна площа Ринок з пам’ятниками (у центрі – Адаму Міцкевичу), нарешті знаменитий королівський замок на Вавелі...

Час вичерпувався. Треба було ще додому повертатися власним ходом. Лише тоді почала шкодувати, що не поїхала автомобілем... адже за 12 годин ти вже у Рівному.