03.04.2008, 00:00

Андрій Пермяков не п’є кави після роботи в Бразилії

Прес-секретар ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” Андрій Пермяков має три вищі освіти, досвід роботи в міжнародних компаніях та мріє дослужитись до керівника департаменту із зовнішніх зв’язків усієї корпорації.

Почав свою кар’єру в компанії Андрій Пермяков як перекладач. Прийшовши на співбесіду, і йому одразу довелось бути перекладачем в американських акціонерів компанії на переговорах в Рівненській облдержадміністрації.

— Як сталось, що ви стали прес-секретарем?

— До приходу в “Ей-І-Ес Рівнеенерго” я вже мав досвід роботи в міжнародних компаніях. Працювати у фірмі, яка займалась захистом прав інтелектуальної власності в мистецтві, де постійно організовував інформаційні хвилі на тему захисту авторських і суміжних прав. Довелось тісно співпрацювати з пресою, і той досвід мені дуже згодився на теперішній посаді. Можливо, просто маю непогані комунікаційні навички та відчуття.

— Що найбільше вам подобається у вашій роботі?

— Моя посада – менеджер із зовнішніх зв’язків підприємства. Робота відрізняється від традиційного уявлення про обов’язки прес-секретаря. Крім роботи з пресою, я ще працюю над встановленням внутрішніх комунікацій в компанії, розробляю певні акції, займаюсь деякими питаннями із владними структурами, координую реалізацію благодійних проектів “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. Інколи доводиться приймати рішення, так би мовити, на свій страх, коли керівництво зайняте, а необхідно оперативно відреагувати на ту чи іншу подію або прокоментувати подію у пресі.

Я скажу, що мені найбільше подобається у роботі саме в “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. Перш за все – весь колектив, який працює на “світло”, по-друге, це те, що компанія міжнародна, є можливість акумулювати досвід роботи підрозділів в інших країнах, побувати в інших компаніях корпорації. Також до ідей, що розроблені місцевими фахівцями і за моєю участю тут, потім приглядаються та впроваджують в Бразилії, Казахстані та інших країнах, де працює корпорація, і це теж дуже приємно. Компанія ще надає можливість для розвитку.

— А що дається найважче?

— Найважче, коли від мене журналісти вимагають якихось коментарів з того чи іншого приводу, а повної інформації ще немає. На щастя, таке трапляється дуже рідко. А ще дуже неприємно, коли журналісти, можливо, не розбираючись в особливостях питання, викривлено висвітлюють інформацію. Дуже поважаю рівненських журналістів. Оскілько я сам місцевий, знайомий з багатьма. Правда, бували і прикрі випадки, коли хтось звертається з якимсь особистими питаннями чи потребує консультації, а коли потім пишуть про компанію, чомусь не дзвонять аби уточнити чи перевірити інформацію, подаючи її однобоко, неточно. Це мене дивує…

— Який улюблений напій зранку? Як починається ваш робочий день?

— Чай. Каву не п’ю з часу, коли працював у підрозділі корпорації в Бразилії. Багато її випив (сміється) чи, можливо, їхня кава відрізняється від тієї, що в нас. Проглядаю електронну пошту, аналізую інформацію по компанії. Якщо існують якісь нештатні ситуації чи плануються відключення електроенергії, одразу зв’язуюсь з місцевими ЗМІ, щоб оперативно повідомити мешканців про можливі незручності. Прес-секретар — це вуха, очі підприємства. Це людина, яка повинна вболівати за імідж компанії, адже саме від нього, у великій мірі, залежить, як люди її сприйматимуть. Прес-секретар має душею відчувати все, що відбувається на підприємстві, і вболівати за нього.