Рівненський адвокат Олександр Бражніков не вживає спиртного і літає на концерти у Європу

До речі, саме Діо вигадав відомий усім рокерам знак «козу» (показує кулак із зігнутими середнім та безіменним пальцями та випрямленими вказівним і мізинцем). Яку музику слухатимемо, на якій швидкості будемо їхати?” — запитав. “Швидко”, — відповіла я. “Тоді пристебніться”, — наголосив та натиснув на газ.

Хард- рок продовжує молодість



— А чому саме хард-рок? (розпочала інтерв’ю, коли перевела подих й адаптувалась до швидкої їзди, а продовжила вже в офісі адвоката)

— Тому, що це музика моєї молодості. В зрілому віці чомусь усе частіше хочеться почуватися молодим, а творчість таких груп, як Rolling Stones, Deep Purple, Nazareth, DIO, Suzi Quatro, Jethro Tull, Uriah Heep, які гастролюють і нині, повертає до юнацьких сподівань, вселяє радість та оптимізм і врешті-решт надає відчуття свободи. Оскільки при Союзі була “залізна завіса”, а ми, молодь тієї пори, прагнули дізнатися чогось нового, музика із Заходу була нам важко доступною. А тепер є нагода надолужити все це (показує купу дисків із записами у салоні джипа). Настав час коли можу залюбки поїхати на концерт і почути вживу та побачити на власні очі легендарних музикантів-кумирів 70-х. Коли хтось із моїх улюблених виконавців виступає десь у Європі, де б це не було, намагаюся потрапити туди.

— І де ви були, переслідуючи їх?

— (сміється) У Києві, Москві, Санкт-Петербурзі, Варшаві, Гамбурзі, Амстердамі, Лондоні, Відні, навіть у Монте-Карло… (замислився) зараз збираюся до Америки…

— Виходить, що справжній фанат хард-року. А як же дізнаєтесь про концерти? Та й де берете для цього час?

— Дізнаюсь у спеціалізованих виданнях. Там є розклад гастролей та концертів. А моя професія дозволяє мати відносно вільний графік. Нині не проблема злітати кудись на день-два і повернутись до роботи.

— А що для вас робота? Кажуть, ви один із найкращих криміналістів у Рівному.

— Кажуть і так … (посміхається), хоча у мене є, в певній мірі, і письмове підтвердження цьому. (Показує диплом Спілки юристів України, в якому йдеться про те, що Олександр Бражніков — переможець конкурсу «Юрист року» в номінації «Адвокат» ) Цей документ мені видали торік. Хто буде кращим цього року — побачимо.

— Ви захищаєте злочинців?

– «Від тюрми та від суми не зарікайся», - говорить народна мудрість. Тому, кого буде визнано злочинцем, а кого ця невесела доля омине, багато в чому залежить і від адвоката. Я захищаю усіх, хто до мене звертається і, приймаючи доручення, достеменно не відомо на скільки дійсно людина завинила перед законом, тому місія адвоката – допомогти правосуддю не помилитися. Існує категорія юристів, які тримаються від такої роботи подалі, заявляючи, що начебто з принципу - не захищати злочинців. Думаю, вони лукавлять. Адже адвокат, як і лікар, дає присягу відстоювати свого підопічного, яким би він не був, оскільки кожен громадянин за законом має право на захисника своїх прав та інтересів. Насправді ніхто не застрахований від того, щоб раптом опинитися перед правосуддям. Інша річ, коли ти стаєш на захист обвинуваченого, то твоїм опонентом виступає ціла правоохоронна система – апарат слідства, оперативні служби, прокуратура … Не кожен віднайде у собі мужність мати таких супротивників, які, природно, успіху у твоїй роботі не зичать. В певній мірі це спонукає завжди бути тверезим і ніколи не розслаблятися.



У нас не так як в Америці



— Хто з відомих людей був вашим клієнтом?

— Я не можу про це говорити, позаяк існує адвокатська таємниця і розголошувати її без згоди довірителя забороняється. (Задзвонив телефон, Олександр Бражніков розмовляв із потенційною клієнткою, домовлявся про зустріч). Якщо когось затримали, треба швидко виїжджати до клієнта, де б він не знаходився. У такому випадку дорога кожна хвилина. Адже людина в екстремальній ситуації без участі юриста може зашкодити сама собі, не зорієнтувавшись у своїх правах і обов’язках перед досвідченими представниками силових структур, а сподіватися на їх лояльність та допомогу годі . У нас же не так, як в Америці…

— А там як ?

— Там — демократія. (На стіні за спиною адвоката висить американський “Білль про права”— десять основних прав, які гарантує держава громадянам) Для американців це не пусті слова (адвокат показує на точну копію цього історичного документа ) — там з дитинства знають їх, і ніхто не намагається ці права ущемити. У нас же навпаки — всі права затриманих під десятьма замками. Не часто доводиться мати справу з клієнтами, які з ними знайомі, а щоб добилися їх дотримання самотужки і поготів.

— Тобто у нас з демократією погано?

— Демократія, у широкому значенні, передбачає управління народом - громадою. В Америці головне слово в цьому аспекті — community, тобто громада, а у нас - влада. У цьому різниця. Там правосуддя здійснюється народом. А у нас - іменем держави. Там журі присяжних вирішує, винен чи не винен підсудний у пред’явленому обвинуваченні, а вже міру покарання визначає суддя. У нас же відповіді на ці питання повністю покладено на вирішення державних органів, що відповідно має певні наслідки, в тому числі і щодо можливості виправлення недоліків слідства. Скажу прямо, я патріот України, проте прихильник демократичної Америки. Завжди прагнув потрапити до цієї країни. І от коли випала нагода пройти стажування у США — поїхав. Це відбулося у жовтні 2001-го, якраз після того, як вежі міжнародного торгового центру Twin Towers перетворилися у руїни Ground zero.



Кульки для пім-понгу замовляє на чемпіонатах світу



— Кажуть, що у вас є якась особлива колекція кульок для пінг-понгу.

— Так, це моє хобі. Все почалося з настільного тенісу, яким я захоплювався в юності. Але в ті часи був страшний дефіцит всього. І ми, гравці у теніс, відчували брак м’ячиків, бо вітчизняна промисловість випускала їх недостатньо. А іноземні дістати було практично неможливо. Кожен добутий іноземний м’ячик зберігався як раритет. І так потроху почав збирати, а як отримав можливості це робити масштабно, став замовляти з усіх великих змагань з чемпіонатів світу, з Олімпійських ігор… Вони у мене в колекції систематизовані за певною класифікацією, зберігаються у спеціальних теках. Але ними, звичайно, ніхто не грає. Колекція нараховує більше тисячі кульок, що не повторюються, і має офіційну міжнародну реєстрацію.

— А у Рівному ще є колекціонери кульок для пінг-понгу?

— Якщо комусь щось вдається цікаве дістати, то вони несуть мені. Адже в моїй колекції кожна кулька отримає гідне місце, а не буде схована десь у коробці з-під взуття.

— Тенісом ще займаєтесь?

— Знайшов себе у ветеранському спорті. Турніри ветеранів відбуваються по всьому світі. У нас є група ентузіастів, які приймають участь у таких змагання і досі з’ясовують між собою стосунки. Маю певні досягнення у цьому напрямку, перемоги. Хочете побачити, як граю — приходьте у спортзал у суботу.

— На тенісі хобі закінчуються?

— Ні. Захоплююсь генеалогією, досліджую свій родовід, що дуже цікаво і корисно. Недавно видав про це книжку. Ще собаки — вони частина мого життя. На жаль, у минулому році мою сім’ю залишив бультер’єр Старк. Пес прожив з нами 14 років і був рівноправним членом сім’ї, виявляючи справжню відвагу і відданість. Зараз підшуковую цуценя саме цієї породи.

— А дружина також хоче бультер’єра?

— Звичайно. Ми з Оленою однодумці, підтримуємо одне одного в усіх починаннях.