Віталія Шабуніна вважають екстремістом міської ради

— Віталію, як ти потрапив до списку “Нашої України”?
— Усе почалось у червні 2005 року, коли відбулась зустріч трьох активних молодих людей, серед яких був і я, з Віктором Матчуком. Нам запропонували почати створювати молодіжну організацію “Нашої України”. І ось команда, яка організовувала студентські виступи й акції протесту під час Помаранчевої революції, почала створення молодіжки.
Перед виборами 2006 року ми провели конференцію молодіжки, де Матчук сказав, що ті, кого ви запропонуєте, будуть у списках у місцеві ради. А потім запропонував усім старшим колегам по партії разом з ним вийти із залу, аби ми мали можливість самі визначитись з кандидатурами. Усі, кого ми обрали на тій конференції, увійшли до списків “Нашої України”, в тому числі і я — потрапив на п’яте місце у список до міської ради.
— Хто тебе першим привітав з обранням?
— Чесно кажучи, не пригадую. Єдине, що пам’ятаю точно, це те, що після доби виборів ми з хлопцями кілька днів просто відсипались. Виборча кампанію була важка і забрала багато сил.
— Є якісь моменти в твоїй кар’єрі, які хотів би змінити?
— Ні, я нічого не міняв би, хай буде так, як сталось. Помилки, можливо, й були, але вони вчили.
— Тебе деякі колеги-депутати називають молодим екстремістом. А як ти до цього ставишся?
— Це для мене комплімент. Мені легко працювати в раді, бо в мене немає там приватного інтересу. Тому я можу говорити речі, які так само сказали б інші, але вони не можуть з певних причин. Я можу голосувати так, як вважаю правильним, бо якщо я “обрубаю” чиєсь рішення, я не боюсь, що потім “обрубають” якесь моє. Я можу собі дозволити бути чесним із самим собою і тими людьми, які за мене голосували.
— На твій погляд, молоді вистачає у владі?
— Колись у Києві була конференція, присвячена саме темі “Молодь і політика. Зміна політичних еліт”. Слово взяв молодий чоловік, якому було 29 років, і він був, здається, виконавчим директором “Південмашу”. Він виходить і каже, що молодим — не місце у політиці, бо в політику мають йти люди, які реалізували себе в бізнесі, в керівництві підприємством. Я тоді не витримав, взяв слово і кажу: “95 відсотків людей, про яких ви говорите, були депутатами по чотири скликання, правили цією країною. І що? Де результат?” Моя позиція така: людина може чогось не знати, але якщо вона хоче — вона навчиться. А от коли людина нечесна, не має принципів, то її вже не зміниш. Краще чесний “непрофесіонал”, але він таким стане через півроку, аніж нечесний “професіонал”. Бо від нього шкоди значно більше.
— Які цілі перед собою ставиш на найближчі п’ять років?
— Цікаве запитання. (Замислюється – авт.). Робота над системними змінами в державному управлінні та місцевому самоврядуванні. Є два механізми: громадський сектор та політична робота. Ідей є багато, але насамперед потрібно працювати і навчатись і в потрібний час усе спрацює. Як казав Екзюпері: “Творіть рушійні сили, а рішення прийдуть самі”.