Енцо Статі: “Ми як цигани – їздимо з родиною по світу”

“Тодіні” віддав
15 років
— Енцо, як довго ви працюєте на компанію “Тодіні Конструціоні Дженералі С. п. А”?
— Останні п’ятнадцять років. Перед цим сім років попрацював в іншій компанії, яка займається будівництвом автошляхів.
— У яких країнах довелося ремонтувати та прокладати дороги?
— Перед Україною маю досвід роботи в Білорусі, Росії, Болгарії, Казахстані, Таджикистані та Туреччині.
— Де найбільше сподобалося працювати і чому?
— Тут, в Україні, бо близько до Європи. Країна має мальовничу природу, також подобаються люди.
— Чи встигне “Тодіні” закінчити ремонт траси від Грушвиці до Бродів до кінцевого терміну здачі об’єкта — жовтня 2009 року?
— Думаю, що так. Ми вперше працюємо в Україні, тому спочатку виникли труднощі, але компанія вже адаптувалася. Наступного року розпочнемо роботу раніше. Якщо й залишаться другорядні роботи, то відрізок траси Київ—Чоп протяжністю 93 кілометри відкриємо вчасно.
— Скоро настане зима. Що компанія робитиме в цю пору року?
— Звичайно, що обсяг робіт значно зменшиться. “Тодіні” буде обслуговувати дорогу, спеціалісти працюватимуть на узбіччі, заготовлятимуть матеріали. Від укладання асфальту відмовимося, бо низькі температури не дозволяють проводити цей процес якісно.

Хоче повернутися
у Рим
— Ви не стомилися від життя на колесах?
— Іноді так (посміхається). Проте працівники “Тодіні” через два-три роки мають можливість змінювати країну перебування і тип роботи. Я так думаю, що ще молодий, а тому на батьківщину хочу повернутися через декілька років.
— Енцо, де б хотіли осісти?
— Бажаю повернутися у рідний Рим.
— Як ставляться близькі та друзі до постійних переїздів?
— Ми як цигани — їздимо з родиною по світу (іронічно усміхається). За два роки роботи в тій чи іншій країні знаходиш друзів, а коли їдеш — важко розлучатися. Хоча моя робота дає багатий досвід, бо знайомлюся з життям у різних країнах, пізнаю менталітет місцевих жителів.
Коли дивишся новини по телебаченню, то сприймаєш їх зовсім інакше, ніж тоді, коли безпосередньо перебуваєш у цій країні. Наприклад, працював у Таджикистані на кордоні з Афганістаном. І там зрозумів, що негативні відгуки, які розповсюджували про талібів, насправді не відповідають дійсності.
— Ви також сюди забрали сім’ю?
— У “Тодіні” побутує думка, що без родини дуже важко працювати в чужій країні. Тому італійські фахівці намагаються всюди брати з собою сім’ю. Моя дружина час від часу приїжджає до мене в Рівне.
— Часто буваєте на батьківщині?
— Раз у рік, в основному на різдвяні свята.
— У вас на стіні символіка знаменитого футбольного клубу “Інтер”...
— Завжди підтримував “Інтернаціонале”. Ще коли вчився у школі та грав у футбол, мені подобалися кольори цієї міланської команди.
— А нині після роботи граєте в футбол?
— По-перше, в мене зараз немає часу. По-друге, не дозволяють фізичні кондиції, бо для майстерної гри постійно треба тренуватися. Але я пильно стежу за грою “Інтера” в різних турнірах.

Вподобав український борщ
— Скільки мов уже вивчили за час роботи в різних країнах?
— Розумію російську, англійську, але найбільше... італійську (сміється).
— Яка страва вам найбільше подобається з української кухні?
— Борщ, картопля та... шашлики.
— А в інших народів?
— У Таджикистані нічого не їв. Вживав тільки італійську їжу. У принципі, українська, білоруська та російська кухні чимось схожі. У Туреччині мені подобалися йогурти.
— Напевно, на домашньому столі з’явилися нові страви?
— Так, наше меню вже лише на п’ятдесят відсотків складається з традиційних страв.
— Помітив, що самі керуєте автомобілем. А послугами водія користуєтеся?
— У мене є водій, але після роботи додому їду сам, бо маю посвідчення водія міжнародного зразка.
— Автомобіль Toyota Land Cruiser Prado самі обирали?
— Компанія “Тодіні” купує автомобілі для персоналу, виходячи з ціни. Цю білу Toyota придбали в Дубаї, бо там її вартість значно нижча, ніж в Європі. Цим автомобілем користувався ще під час роботи в Казахстані та привіз сюди.

Найкращих забирають з собою
— У компанії “Тодіні” працюють люди з різних країн. Як долається мовний бар’єр, коли поруч немає перекладача?
— Важко, бо в нашій роботі багато технічних термінів. Гостро стоїть проблема з кваліфікованими перекладачами. Ті, які працюють на дорозі, дуже завантажені.
— Двері у ваш кабінет постійно відчинені. Енцо, це особливий стиль керівництва?
— Всі мають бачити, щоб моя робота відкрита. Кожен працівник може зайти та вирішити свою проблему. Ділюся власним досвідом зі спеціалістами, які працюють на дорозі. Туди виїжджаю кожного дня. Взагалі, намагаюся вникнути в найменші дрібниці.
— Які характерні риси помітили в українських робітників?
— Розумні та хитрі, у принципі — хороші люди. Для більшості спеціалістів, які ремонтують дорогу, — це перше місце роботи. Їх треба вчити, але ми відбираємо найкращих.
— Вони продовжать роботу в інших проектах “Тодіні”?
— Найкращих компанія забирає з собою. Таку селекційну роботу провели в Білорусі, Росії, Казахстані та Болгарії. Адже в “Тодіні” виникають труднощі возити всіх італійців з собою, бо вартість спеціалістів дуже висока. Тому в проекті, який реалізується в Україні, італійці займають посади керівників підрозділів. Хоча їх не більше десяти осіб. Інші фахівці — місцеві або з інших країн, які працювали з нами раніше.