Чим вам запам’ятався 2008 рік?

Віктор МАТЧУК,
голова Рівненської ОДА:
— Сумбуром. Багато роботи, але безсистемної. Що могли робити на місцевому рівні ми робили, але було багато різних рухів згори, які відразу було зрозуміло, що не дадуть ніякого результату. От цією безрезультатною шарпаниною запам’ятався рік, що минув.

Світлана ЛІБЕРОВА,
директор ТОВ “Вторма-Рівне”:
— 2008-й був хорошим та дуже повчальним. Він яскраво показав, що “все недооцінене мстить, а все переоцінене підводить”, ми будемо дякувати йому за життєву науку.
Криза кінця року підтвердила мою впевненість, що на “Вторма-Рівне” — найкращі люди. Маю розуміння і підтримку колективу, що ми не тільки вистоїмо, але й продовжимо поступальний розвиток. Тим паче, що в 2008 році ми значно зміцнили матеріально-технічну базу, придбавши імпортне пресове обладнання.
В особистому житті було багато приємностей, але були й серйозні хвилювання — під час серпневих військових подій у Грузії, адже там живе мама і рідня мого чоловіка.
Але, без сумніву, 2008 рік приніс багато позитиву. Створила ще одне підприємство — туроператора “Арго-клуб”. Велика радість — син з першої заробітної плати купив мені подарунок. Батьки, слава Богу, живі і здорові. Тож я вдячна року, який минає, і з оптимізмом та надією зустріну новий 2009 рік.

Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО,
депутат міськради:
— Рік найбільше запам’ятався виборами міського голови. Я особисто ніби пройшла через чистилище. Мабуть, раз у житті це варто зробити. Можна побачити, які люди тебе оточують. Насторожено поставилася до того, що так мало рівнян прийшло на вибори. Очевидно, людям уже остогидло саме поняття “вибори”. Вони вже нікому не вірять, більше покладаються на власні сили. Хоча ситуація в державі та в місті має нас об’єднати, щоб разом якось вирішити ті проблеми, які нині існують.
У сім’ї за рік нічого особливо не змінилося, внуки підростають. Найбільше часу забирала робота.

Ніна ПУТІЛІНА,
депутат облради:
— У 2008 році у мене в житті було багато знакових подій. По-перше, народився третій онук. По-друге, відсвяткувала своє 65-річчя. Відтак зрозуміла, що екватор свого буття вже переступила… По-третє, цього року надзвичайно багато подорожувала з усією сім’єю: побували в Криму, тричі відвідали Карпати, об’їздили всю нашу область…
Шкода тільки, що до самої осені вірилося: це початок розквіту країни. Але надії на краще життя не справдились.