А ви пили “Сім самураїв”?

Затишно з фонтаном та рибками
Бізнес-кафе представляє собою невеличке приміщення з двох залів. У першому — барна стійка та кілька столиків, у центрі — новорічна ялинка. Другий зал просторіший. Кафе оформлене у червоно-чорних тонах, щоправда, шпалери з коричневим відтінком. На стелі намальований великий символ “інь-янь”, стіни прикрашають панно з китайськими мотивами та ієрогліфами. Столи засервіровані на шість та четверо персон, застелені червоними скатертинами. Посередині кожного стола — фарфорова ваза зі штучними квітами. Затишну атмосферу тут створює невеличкий фонтан у вигляді водяного млина та електричний акваріум з рибками. Ми зайняли столик у кінці зали, поблизу водяного млина.

Тут подають “Жульєн” і “Марсель”
Неприємно вразив той факт, що ще не встигли ми сісти, тільки знімали верхній одяг, як офіціантка вже недбало поклала нам на стіл меню. Щойно вмостилися, почали його вивчати. На жаль, китайських страв, які так сподівалися скуштувати, у ньому не побачили. Меню пропонувало страви на грилі, гарячі та холодні закуски, салати. Зрештою й не мали часу добре вчитатися у нього, бо офіціантка вже через кілька хвилин поспішала приймати замовлення. Замовили те, що перше впало в око: салат “Марсель” та “Жульєн з куркою і грибами”, печеню по-домашньому з грибами. Асортимент напоїв відверто бажав кращого. Адже у переліку було лише кілька позицій українських та грузинських вин. Я замовила бокал червоного грузинського вина “Хванчкара”.
Розпочали трапезу із салату “Марсель”. Він був поданий у білій фарфоровій тарілці овальної форми. Салат викладався шарами телятини, ріпчастої цибулі, зверху накритий тертим сиром. Смаки всіх інгредієнтів чудово поєднувалися між собою. Салат був ніжний на смак і виявився доволі ситним. Через кілька хвилин подали й “Жульєн”. Це були гриби та курка, запечені в маленьких сковорідочках (невеличка металева посудинка з ручкою) у сметанному соусі, присипані тертим розплавленим сиром. Страва насправді дуже смачна, одна з моїх улюблених. Вже у справжньому українському стилі нам подали печеню по-домашньому: тушкована картопля, свинина, гриби під соусом принесли у коричневому керамічному горщику. Прихильники м’ясних страв можуть замовити тут стейки, шашлики чи м’ясне асорті по-домашньому. Любителів риби зацікавить шашлик зі скумбрії.

Чай у надколотій кружці
На десерт у бізнес-кафе можна замовити солодкі млинці, морозиво або чорнослив, фарширований горіхом та з вершками. І хоч ми вже добре поїли, від чаю я все-таки не відмовилася. Поки ми сиділи у кафе, офіціантка про нас фактично забула. Марно було думати, що вона підійде і поцікавиться, чи нам не потрібно щось іще. За меню вдруге довелося йти самим. Китайського чаю не знайшли, єдине, що хоч чимось нагадувало Схід, — назва чаю “Сім Самураїв”. “Зелений чай зі шматочками ананаса, манго, папайї, сандалового дерева, шоколаду, ванілі, какао” — звучало екзотично, ароматно і спокусливо. На ньому й зупинилися. На хоча би тонкий натяк чайної церемонії сподіватися було годі. Напій подали у звичайній кружці із ситечком для запарювання. Але й тут не обійшлося без “інциденту”: кришечка кружки була надколота. Дивно, як можна у бізнес-кафе подавати чай у такому посуді!
Час за розмовами та чашкою гарячого чаю минув швидко. І було дуже шкода, що його хоч і провели у кафе, оформленому у китайському стилі, але не спробували страв Піднебесної...