Газова камера

Читаючи зведення про газові перемоги українського уряду, все ніяк не міг зрозуміти, як може статись, що Росія продаватиме нам газ за ціною $360 за 1000 м3, а всередині країни ціни не зміняться. І взагалі, що таке “середньорічна ціна”? І як це так, що ціна на блакитне паливо спочатку буде одна, а потім нам обіцяють, що вона стане значно нижчою. Причому заявляють про це лише українські урядовці, а російські партнери в цей момент скромно мовчать.

Хто платитиме?
Припустимо, що так і станеться, і на внутрішньому ринку ціна не змінюватиметься. Хто покриватиме різницю? Теоретично це можна було б робити за умови якби НАК “Нафтогаз” компенсувала різницю в ціні за рахунок державних коштів. Але це в ідеалі. Якби ці кошти були в державній скарбниці. Зараз же, коли в головному фінансовому документі “діра”, а уряд вже економить на зарплатах бюджетників і чиновників, навряд чи знайдуться в такій ситуації зайві кілька мільярдів гривень, аби компенсувати різницю. А це означає, що платити доведеться споживачам.
Основні споживачі газу в Україні — промислові підприємства, переважно хімічні та металургійні гіганти, які до того ж є основними наповнювачами бюджету. Раніше, як запевняли нас керівники держави, на підприємства постачали імпортний газ, а у конфорках на кухонних плитах горів газ, видобутий в Україні. Цей енергоносій значно дешевший за російський, тому його й постачали звичайним споживачам. Нині ж, аби зменшити тягар на промисловість від різкого підвищення ціни, український і російський газ, скоріше за все, змішуватимуть, щоб вивести середню ціну. Що неминуче має призвести до підняття тарифів для пересічного споживача. Але про це поки що не говорять. Щодо промислових підприємств, то вони вже готуються до підвищення.
Інша справа теплопостачальні підприємства, яким, найімовірніше, доведеться переглядати тарифи на тепло і гарячу воду. Але щоб робити якісь розрахунки, треба знати точні цифри, а їх якраз і немає.
— Від таких підвищень підприємство несе збитки щомісяця у два мільйони гривень. У четвер почув, що газ знову дорожчає, але офіційно ще нічого не отримували. Та й ціни на блакитне паливо ми досі не знаємо, — зазначив минулого тижня директор КП “Теплотранссервіс” Петро СЕРГІЙЧУК.
Додамо, що в бюджеті тарифи на тепло враховані ті, які діють на початок року та подорожчання тепла для бюджетників і підприємств на 13% з 1 лютого. А в загальному у міській скарбниці закладено подорожчання енергоносіїв лише на 10 відсотків.
Днями Національна комісія з регулювання електроенергетики спростувала інформацію, яка з’явилась раніше, про те, що ціна на газ для промисловості збільшена на 75 відсотків.
“Граничний рівень ціни в промисловості, порівняно з 2008 роком, збільшився лише в 1,4 раза, а не майже у два рази, як про це повідомляють у деяких засобах масової інформації”, — йдеться в повідомленні. “На засіданні встановлено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів на 2009 рік на рівні 2020 грн 25 коп. за 1000 куб. м. Граничний рівень ціни, що діяв до 1 січня поточного року, складав 1425 грн”, — наголошується в документі.
НКРЕ пояснює, що таке збільшення “фактично відповідає пропорційному зростанню ціни імпортованого газу з 179,5 (2008 рік) до 228,8 долара США в 2009 році, яка і є основною складовою граничного рівня ціни для промисловості”.

“Попали”
на гроші
Рано чи пізно, навіть у нашій державі все стає ясно. Та ж таки Національна комісія регулювання електроенергетики (цікаво, а чому в її назві є слово “електро” і немає слова “газ”? – авт.) вже 29 січня видала постанову, якою встановила ціни для споживачів та теплопостачальних підприємств.
— Ціна газу для промислових споживачів може становити близько 320-340 доларів, а для теплопостачальних підприємств та звичайних споживачів ціна вже відома — 2570,7 грн (близько 333 доларів — авт.). Тепер видно, чого варті обіцянки прем’єр-міністра щодо ціни газу, — каже заступник міського голови Рівного з питань економіки Сергій ВАСИЛЬЧУК. — Тепер нам доведеться переглядати тарифи для бюджетних установ та інших споживачів.
Цифри, звісно, дещо відрізняються від раніше задекларованих, але справа навіть не в цьому. Постанова від 29 січня говорить про те, що газ дорожчає з 1 січня. Тобто, іншими словами — все, вже “попали” на гроші. І ця абсурдна ситуація може бути тільки в нашій державі. Газ — це товар, такий самий, як буханець хліба чи автомобіль. А тепер уявіть ситуацію: ви купили автомобіль, розрахувались за нього, зареєстрували на своє ім’я і вже місяць катаєтесь на ньому по місту. Потім до вас приходять і кажуть: “У нас ціна піднялась, ви нам винні ще… тисяч гривень”. Якою буде ваша реакція? А от з газом інша справа, тут у вас не питають, а просто ставлять перед фактом, і ви таки мусите доплатити. Питання в іншому, навіщо тоді з екранів телевізорів розповідати, що в “Багдаді все спокійно”? Невже не вистачає сміливості сказати правду? Тоді ми точно знали б, що нас чекає завтра, а місцева влада могла б нормально планувати свої бюджети. Забув сказати: в жодному місцевому бюджеті не передбачено такого підвищення ціни на газ, а відтак і не зазначено відповідного підвищення тарифів. Робити це все одно доведеться. А це означає, що під будівлями міських та обласних рад знову стоятимуть пікети з партійними прапорами різних кольорів. Всі “вимагатимуть”, переживатимуть за народ і кричатимуть “ганьба”. І хто в цьому винен? Ви як думаєте?