Курс невірний

Що з того, що обвалило гривню, знову їй загрожує?
Перевищення імпорту в Україну над вітчизняним експортом, це була фундаментальна причина обвалу курсу. Ми виробляємо та експортуємо метал та зернові з рослинами (добре, ще – слава нашим машинобудівникам, продукцію яких купують насамперед країни СНД), а завозимо… – перелік нескінченний. Автомобілі, газ, нафту, побутову техніку, комп’ютери, одяг, взуття, побутову хімію. Як каже головний критик НБУ Сергій Яременко – починаючи з зубної щітки.
Наприклад, за минулий рік Україна купила товарів на 17 млрд доларів більше, ніж продала за кордон. Тому 60-відсоткове падіння курсу – це як температура 40, якою організм (економіка) відреагував на наше бажання споживати, не заробивши. І як часто буває після високої температури, хвороба відступила.

Країна третього класу
Економічна теорія вчить, що в різних країнах вигідніше виробляти різні товари й обмінюватися ними. Це так, але не тоді, коли ми виробляємо дешеву сировину, а купуємо високотехнологічні товари. За тонну пшениці III класу зараз можна виручити приблизно 160 доларів. Це – ціна тостера Bosch. Продовжуємо вирощувати пшеницю III класу?
Високий курс долара і згортання банківського кредитування зробили недоступними багато імпортних товарів. Насамперед, автомобілі. За підрахунками НБУ, імпорт машин та обладнання з початку року впав на 4 млрд доларів порівняно з першим кварталом 2008-го. І зараз країна купує приблизно стільки ж товарів, скільки і продає. До цього треба додати валюту від послуг іншим країнам (слава радянським будівничим, які проклали через нашу територію газопровід до Європи!) Тому на цей та наступний роки центральний банк прогнозує нульовий або навіть плюсовий баланс зовнішньої торгівлі.
Проблему знято? Ні! Обвалом курсу економіка нагадала українцям: неможливо жити заможно лише на старих домнах та Богом даних чорноземах.
Які зміни забезпечать економічне процвітання?
По-перше, ту ж саму металургію треба модернізувати (це до речі, одночасно зменшить імпорт газу). У сільському господарстві — збільшити ефективність використання земель. Можливо, й переорієнтуватися на виробництво екологічно чистих продуктів (вони дорожче продаються), а не дешевого зерна. Для цього треба дозволити продаж землі (мало хто не буде врємєнщиком не на своїй землі). Стимулювати банки давати довгострокові кредити аграріям, а не уряду на виплату пенсій. Ринковими інтервенціями регулювати ціни на аграрну продукцію та страхувати врожаї.
По-друге, уряд має допомогти бізнесу створити поруч з металургами, аграріями та машинобудівниками інші галузі, які будуть конкурентоздатними за кордоном. Потенціал наших програмістів, оборонного чи космічного виробництва — про це треба невтомно говорити.
По-третє, потрібні програми енергозбереження. Бізнес вже почав їх робити, бо платить за газ справжню ціну. Але житлово-комунальне господарство — марнотрат енергоносіїв — про це і не думає. А для чого? Газ йому продають за безцінь, перекладаючи збитки на платників податків. Втрати енергії в дірявих мережах або будинках також оплачує населення. Уряд має стимулювати людей та бюджетні установи встановлювати лічильники, об’єднувати власників квартир для самостійного утримання своїх будинків, впроваджувати конкуренцію між компаніями, що надають тепло та гарячу воду.
По-четверте, треба стимулювати виробництво, що заміщує імпорт. Наприклад, виробництво паперу, який більшість газет зараз купує за кордоном. Це підриває курс, що в свою чергу постійно збільшує витрати видавців. Таких можливостей — безліч.
Чи займається цим уряд? Що для цього робить Президент? Чи голосує за це парламент? Ні. А це означає, що рано чи пізно економіка знову скаже — так жити не вийде. Врешті-решт, гривня обвалилася вже вдруге в новітній історії. У 1998 році не по грошах жив уряд. У 2008-му – разом з урядом чимала частина людей, банків та підприємств. Не вивчимо цього уроку — буде третій.

Чи ми віддали валютні борги?
Потік кредитів з Заходу чотири роки допомагав нам не помічати, що ми більше завозимо, ніж вивозимо. Гривня навіть укріплювалася! Але все це було в борг. Зовнішні борги банків за цей період виросли в ЧОТИРНАДЦЯТЬ разів — з 3 до 42 млрд доларів. Підприємств — майже втричі — з 15 до 43 млрд.
Само по собі кредитування не є поганим. Це — кров економіки. А іноземні кредити є дешевшими. Але одна справа, коли гроші беруться для побудови нових цехів, запуску нових продуктів. І зовсім інша — коли банки спрямовували їх на кредити населенню для купівлі імпортних же ж машин та побутової техніки. Машини (якщо це не таксі) та телевізори не заробляють грошей. Фактично ми пили та гуляли в борг.
Що ще гірше — валютний борг. Усі позичальники брали на себе не лише ризик не заробити на повернення кредиту, але й ризик, що він збільшиться через подорожчання валюти. Що і сталося.
Будемо справедливі — Національний банк України не регулює обіг доларів та євро. Він може лише впливати на курс, купуючи або продаючи валюту зі своїх резервів. Які є обмеженими. Інше питання, чи професійно він це робив. Але покладати на нього всю відповідальність за те, що кредит у 100 тисяч доларів тепер означає не п’ятсот, а вісімсот тисяч гривень, нечесно. Позичальники добровільно (хоча, мабуть, неусвідомлено) брали на себе валютні ризики. Тепер багато хто з нас ой як це усвідомлює...
Чи ця проблема вирішена? Лише почали. З одного боку, в нові борги більшість підприємств та банків, не кажучи вже про людей, не влізають. Це легко — хто їм тепер дасть. (Позики зараз отримують лише банки з іноземним капіталом — від материнських банків за кордоном. Щоб не впали у важкий період відтоку вкладів. Приблизно для цього ж Міжнародний валютний фонд дає кредити НБУ).
Для всіх інших проблема повстала у повний зріст — час платити. Саме вона була першою торпедою нижче ватерлінії, наприклад, для банку “Надра”. Цього тижня валютний зовнішній кредит не сплатив Перший український міжнародний банк. Ця ж загроза стоїть перед десятками підприємств і десятками тисяч власників квартир або машин. Вони стараються. З початку кризи загальний зовнішній борг України скоротився на 4 млрд доларів. Але залишилося повернути 101 млрд. З них не менше 20 млрд — протягом найближчих 12 місяців.

Курс на повернення боргів
Для повернення зовнішніх боргів боржники купують валюту. Причому більше, ніж сума боргу — ще ж відсотки треба сплачувати. Економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь вважає, що пік виплат припаде на літо — початок осені. Саме тоді він прогнозує нове послаблення гривні. За його моделлю, на кінець року курс досягне 8,5 гривні за долар. Цікаво, що, за неофіційними даними, приблизно такий же курс — 8,6 гривні за долар — очікує і МВФ.
У НБУ розробляється план заборонити кредитування українців в іноземній валюті. Це убезпечить від збільшення проблеми. Але зроблені борги все одно доведеться повертати. І це створить серйозний тиск на гривню в найближчі роки.
Чи люди знову стали довіряти гривні?
Падінню курсу восени допомогли ми самі. Скуповуючи валюту. НБУ підрахував: з початку кризи населення купило готівкової валюти на 8 млрд доларів більше, ніж продали.
Чи цей фактор більше не діє?
Коли обвал припинився, а НБУ почав по 7,8 продавати долари тим, хто повертає валютні кредити, скупка валюти зменшилася. У квітні попит майже зрівнявся з пропозицією.
Але це масло у вогонь завжди напоготові. Звичку тримати заощадження в доларах створила гіперінфляція початку 90-х. Новий обвал її відродив. Навіть без паніки попит на валюту з боку населення може бути великим. Зараз — криза. Через втрату роботи або скорочення зарплатні багатьом немає за що робити заощадження. Частина людей з грошима не може отримати їх у банках. Коли гроші з’являться, є величезна вірогідність того, що вони будуть зберігати їх у доларах або євро. І це — ще один фактор майбутнього послаблення курсу.

Загроза від уряду
Є ще один великий ризик. Річ у тім, що падіння економіки на третину зменшило сплату податків. У цих умовах уряд мав скоротити видатки — наприклад, обмежити пенсії вище середнього рівня. Саме так зробила більшість українців. Але Юлія Тимошенко не бажає йти на непопулярні кроки. Нестачу фінансування уряд отримує з НБУ. Лише через купівлю державних облігацій Нацбанк з початку року надав бюджету 15 млрд гривень.
Фактично це друк незабезпечених грошей. Оскільки одночасно НБУ для підтримки курсу постійно продавав долари, повертаючи собі гривню, це не призвело до інфляції. Слава Богу. Хоча під час кризи такі гроші інші уряди витрачають не на проїдання, а на інвестиції в галузі, які хочуть оживити.
Нинішня стабілізація курсу зменшує продаж доларів Нацбанком. Це означає, що подальший друк може призвести до зростання цін. За ним неминучим буде й падіння курсу.