І вони родом з дитинства

“Я Водяной, я Водяной…”
Володимир ХОМКО, міський голова Рівного:
— Знаєте, я все-таки зупинюсь на Водяному. Саме з цим мультиплікаційним героєм я себе асоціюю. Тим більше адекватно й без образ сприймаю те, що і всі інші мене з ним пов’язують. Як-не-як стільки років працював у “Рівнеоблводоканалі”. Хоча зазначу, що з Водяним ми відрізняємось однією рисою: він занадто мрійливий, тоді як я навпаки — надзвичайно прагматична людина.

Ред.: Звісно ж, і у нас Володимир Хомко викликає асоціацію з відомим співучим мультгероєм Водяним з “Летючого корабля”. Мабуть, здогадались, чому? J Недаремно ж людина стільки років пропрацювала у водному господарстві, яке справедливо можна назвати його стихією.
Достеменно відомо, що саме “водне середовище” сприяло його кар’єрному росту.
А ще — Володимир Євгенович, як і Водяний, прагнув: “а мне б летать”... От і “вилетів з води” пан Хомко — прямо у мерське крісло…

“Безвозмездно! То есть дадом!”
Ред.: “А если кто-нибудь что-нибудь о чём-нибудь знает, — сказал медвежонок про себя, — то это, конечно, Сова. Или я не Винни Пух, — сказал он. — А я — он, — добавил Винни Пух. — Значит, всё в порядке!”. А хто в нас такий досвідчений та у всьому обізнаний? Звісно, що депутат Рівнеради (та ще й п’ятьох скликань) Тетяна РЕДЮК. Вчителька зі стажем і необ’ємним прагненням когось вчити. Ось тому ми й віддали їй роль Сови з “Вінні Пуха”.
А Тетяна Іванівна, як і наша героїня, готова допомогти у всьому “безвозмездно! То есть дадом!” та “прязрявлять с днем раженья”. А на сесіях Рівнеради так і читається на її обличчі: “Шо такое, я не понимаю???”.


“Отдохнул – во! Сметаны – во! Рыбы – во!”
Юрій ТОРГУН, секретар Рівнеради:
— Я оце всі вихідні думав, на кого ж я схожий! Вважаю, що на кота Матроскіна. Такий розважливий, тверезо мислячий кіт. Та ще й поради гарні дає. Можна сказати, що він прихований лідер.

Ред.: На нашу ж думку, Юрій Торгун також схожий на кота. Щоправда, не на Матроскіна, а на рудого кота з мультфільму “Повернення блудного папуги”. Пам’ятаєте такого невгамовного папугу, геніально озвученого Геннадієм Хазановим, та його дружню команду сусідів з воронячої сім’ї та пузатого кота?
У пам’яті спливає, як Юрій Іванович повільною котячою ходою виходить до свого місця в сесійній президії Рівнеради, й одразу: “Привеееееееееет! Отдохнул – во! Сметаны – во! Рыбы – во!”
А на всі закиди у пана Торгуна, як і нашого мультяшного кота, завжди знайдеться відповідь. Та ще й з такою іронією: “А вы говорите Таити, Таити…”. А ще Юрій Іванович любить хизуватися своїми обновками J. Як і наш котик новенькими джинсами…

Старий вовк: “Все-таки, политика – великое искусство...”
Ред.: “Ми з тобою однієї крові. Ти і я!”, — так і чується з-за трибуни голови Рівненської облдержадміністрації Віктора МАТЧУКА. Акела з “Мауглі” — ось яскраве, на нашу думку, мультиплікаційне втілення губернатора області. Сивочолий, досвідчений, зі справжнім вовчим поглядом ватажка…
Як-не-як цього місяця вже три роки минає з того часу, як Віктор Матчук почав “керувати зграєю”. В одному з перших своїх інтерв’ю після призначення він говорив про об’єднання політичних сил на теренах Рівненщини. Чи не так: “Мы собрались здесь, чтобы решить дальнейшую судьбу Стаи. Нас всех волнует будущее и мы должны приложить все усилия, чтобы с честью выйти из нынешнего положения. Мы не должны уронить гордое имя “Волки”, мы не должны поддаться панике и хаосу. Мы не доставим удовольствия всякой нечисти, жаждущей урвать наш кусок. Мы сохраним нашу Стаю — гордую, сильную и независимую!”.
Одразу зазначимо, що ні в якому разі не слід сприймати “вовчу зграю” в буквальному сенсі. Це лише назва чиновницького та депутатського складу керівних органів Рівненщини в мультиплікаційному контексті.
Пригадуєте символічні кадри, як Акела піднімається на своє місце ватажка. Так, як Віктор Матчук до свого місця — гордо, впевнено та… хитро. Згадується за Кіплінгом: “Три — ноль в мою пользу...” — Акела нахмурился, чтобы не улыбнуться”. А чому? Тому що: “Управлять Стаей — дело нешуточное, тем более управлять Войной. Для этого нужен опыт, многолетний опыт, иначе — жди беды...”.
А дехто з наших політиків так і поривається вигукнути: “Акела промахнулся!”… Однак, “Акела промахнулся?... — с усмешкой подумал старый волк. — Ха... Все-таки, политика — великое искусство...”.

“Поздравляю с днём рожденья, желаю счастья в личной жизни, Пух!”
Микола КУЧЕРУК, власник ТМ “Родина”, депутат Рівненської
облради:
— Спочатку я думав, що мені підійде хтось із таких усамітнених мультгероїв… Вовк, наприклад. Отой, що з мультфільму “Жил-был пес”. Такий же самітній, але добряк. Втім, думаю, мало в ньому відповідальності. Тому згадався кіт Матроскін з “Простоквашино”. Оце точно я! Такий же економний, з такими ж господарськими “жилками”, як у нього. До всього у господарстві мені небайдуже. Пам’ятаєте, як у мультфільмі: “А я ничего выписывать не буду. Я экономить буду”.

Ред.: А от нам Микола Кучерук більше схожий на… Вінні Пуха. І не тільки круглими формами та голосом Папанова J. Така ж любов до роздумів, до “філософських” вчинків та… солодощів: “А мёд… я никак не пойму, в чём секрет… Мёд, если есть… то его сразу нет!”. Або ж: “Это “жжжжжж” — неспроста! Зря никто жужжать не станет”, — так і чується на одній з постійних комісій облради.
А ще наявна в Миколи Герасимовича і характерна риса “докопатись до правди”. На сесіях Рівненської облради він завжди намагається висловити свою думку. Так і приходить на згадку: “Я думал, думал и наконец все понял. Это неправильные пчелы! Совершенно неправильные! И они, наверно, делают неправильный мед!”. Або ж ставить безліч питань: “В этом-то вся соль: как?”.
А те, що Вінні Пуху якраз керувати “Родиною”, яка виготовляє солодощі, і доказів не треба: “Винни, тебе что намазать, мёду или сгущённого молока? — И того, и другого!… И можно без хлеба!”. Хоча… у Миколи Герасимовича і хліб свій є — “родинівський”…

“…Мне известны людские повадки, в джунглях меня боятся больше, чем Шер-Хана”
Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО, начальник головного управління Держкомзему в Рівненській області:
— Ви знаєте, я, мабуть, схожа на головного героя з мультфільму “Ежик в тумане”. Отак щодня відкриваю для себе новий світ! Будь-які події сприймаю зі здивуванням та захопленням! Адже життя готує нам стільки сюрпризів!

Ред.: “Да, да, реви громче! — сказала Багира себе в усы. — Придет время, когда этот голышонок заставит тебя реветь на другой лад, или я ничего не смыслю в людях”. Так, хто-хто, а Світлана Богатирчук-Кривко, як і Багіра з “Мауглі”, чудово розбирається в людях. Та й не тільки це у них спільне. Зокрема, обидві такі ж розважливі, з надзвичайним вмінням гарно, а головне, влучно висловлюватись та переконувати. Вустами жінки-пантери говорить істина: “…Вот однажды ночью я почувствовала, что я — Багира, пантера, а не игрушка человека, одним ударом лапы я сломала этот глупый замок и убежала. И оттого, что мне известны людские повадки, в джунглях меня боятся больше, чем Шер-Хана. Разве это не правда?”.
Богатирчук-Кривко та Багіра — обидві спритні політики. На якій посаді Світлана Кирилівна не перебувала б, закони та принципи роботи при владі вона чудово знає. Як знала закони і Багіра: “О Акела, и ты, Свободный Народ, — промурлыкала она, — в вашем собрании у меня нет никаких прав, но Закон Джунглей говорит, что, если начинается спор из-за нового детеныша, жизнь этого детеныша можно выкупить. И в Законе не говорится, кому можно, а кому нельзя платить этот выкуп”.
А ще Світлана Богатирчук-Кривко повторює головну рису пантери з “Мауглі” — вона відчуває сильних перспективних людей, на захист яких і стає. Але дає їм суворі настанови — не плюй у криницю, з якої потім питимеш. Пригадуєте: “Ты можешь охотиться за любой дичью, какая тебе по силам, но ради того буйвола, который выкупил тебя, ты не должен трогать никакую скотину, ни молодую, ни старую. Таков Закон Джунглей”…


“А можно я вас из фоторужья щелкну!?”
Сергій ПОДОЛІН, перший заступник голови Рівненської райдержадміністрації:
— Мені завжди хотілось бути схожим на ватажка зграї Акелу з мультфільму про Мауглі. Бути мудрим, сильним і благородним. Справжнім вожаком, який оберігає свою зграю. Проте найчастіше сам собі був схожий на вовка з “Ну, постривай!”. Наполегливий, винахідливий та іноді простуватий. Найбільше мені імпонує його витримка та впертість, з якою він йде до мети. Не вірите? Мультик передивіться. Я з дітьми їх часто дивлюсь.

Ред.: “Пусть купят для Шарика фоторужье: это и охота, и зверей убивать не надо”, — радив славнозвісний кіт Матроскін з “Простоквашино”. Саме з мультяшним псом Шариком асоціюємо ми першого зама голови Рівненської райадміністрації. Як і Шарик, Сергій Вікторович не любить обмежень і тиші кабінету, а рветься кудись на “подвиги”. Як і пес з “Простоквашино”, ганяє без втоми за дичиною. Хтозна, може, колись і йому, як Шарику, куплять фоторушницю?
Нетипова для політичної арени особистість Сергія Подоліна схожа нам на характерного Шарика бажанням жити поза чиновницьким кабінетом і завжди рухатись вперед. Крім того, варто сказати, що у Сергія Подоліна, як у Шарика, звучать нотки практичності. Пам’ятаєте: “А мясо лучше в магазине покупать — там костей больше!”…

“Мне кричат: “Потише!” Как бы вдруг чего не вышло… но иначе не умею”
Сергій ПАЛАДІЙЧУК, голова постійної бюджетної комісії Рівнеради:
— Якщо брати до уваги поведінку та винахідливість, то я, мабуть, схожий на Філеаса Фогга з мультфільму “Навколо світу за 80 днів”. Так же шукаю цікавих виходів із різних ситуацій. А якщо брати комплексну характеристику, то я асоціюю себе з левеням Сімбою з “Короля Лева”, який з дитинства дивився на світ через рожеві окуляри. Однак з часом подорослішав, зрозумів життя та став повноцінним королем.

Ред.: А ми тим часом знаходимо схожість Сергія Паладійчука з відомим живчиком пострадянської мультиплікації Петриком П’яточкіним. От тільки розпочинається сесійне засідання, тут як тут Сергій Богданович: “Невозможно удержаться, что бы вдруг не разбежаться, не споткнуться, не подняться... не подпрыгнуть на бегу…”.
Сергій Паладійчук, геть як і невгамовний Петрик П’яточкін, так і прагне винайти щось нове, його так і штовхає на креативні думки. Згадайте його пропозиції щодо плати за проїзд через центр Рівного, чи, наприклад, встановити орендну плату за користування майданом Незалежності… Де б не був, так і чутно його “бум-бу-рум-бу-рум-бурурум”J.
Цікаво, хто ж його зможе так втихомирити, як вихователька дитсадочка в мультфільмі, і змусить рахувати слоненят?

“…Всегда такая вкусная, еда такая вкусная, а жизнь такая грустная”
Віра КОБИЛЯНСЬКА,голова постійної комісії Рівненської облради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства:
— Думаю, що схожа на одного з героїв мультфільму “Про трьох поросят”. На Наф-Нафа, який будував кам’яний дім — фортецю. Таке собі прагнення завжди всіх рятувати і захищати.

Ред.: Нам же Віра Кобилянська нагадала тітоньку-вовчиху з “Капітошки”. З такою ж “залізною” та впевненою хваткою підходить до будь-якої справи. Мультиплікаційна героїня любила повторювати: “Всегда такая вкусная, еда такая вкусная, а жизнь такая грустная... Поэтому не думай, а хватай… и кроликов, и зайчиков, и глупеньких баранчиков....”. Звісно, що це не стосується тієї малечі, для якої Віра Григорівна стала справжньою мамою за час роботи в Будинку дитини (до слова, турбота про майбутнє своєї малечі проявляються і у вовчихи). Суворе налаштування Віри Григорівни радше стосується її політичних амбіцій, завдяки яким сумнівних авторитетів пані Кобилянська ніколи не мала.