Троянський кінь у законі

— Людмило Валентинівно, останнім часом у ЗМІ одна з найгостріших тем — це новий законопроект щодо регулювання оціночної діяльності в Україні. Чому викликає таку негативну реакцію цей документ в експертів?
— А яка повинна бути реакція, коли в черговий раз намагаються знищити ринок оцінки в Україні? Прибічники так званих “тендерних” схем намагаються впровадити систему монополізації ринку за прикладом скандальної Тендерної палати. Причому з прийняттям законопроекту, ініційованого нардепом Куликовим, вносяться зміни ще до 24 (!) законів, у тому числі й до кількох Кодексів України.
Справа ж не тільки в тому, що він зазіхає на незалежність оцінювачів, створюючи сприятливі умови для корупції при управлінні ними. Лякає те, що цей законопроект фактично встановлює тотальний державний контроль за вільним оборотом власності громадян та юридичних осіб в Україні. Він зробить можливим зовнішнє втручання у здійснення угод з купівлі-продажу, оренди, міни тощо. І це не моя особиста думка. Такого висновку дійшли учасники нещодавнього “круглого столу” “Руйнування незалежної оцінки: наслідки для економіки України”, серед яких і народні депутати, і керівники органів державної влади, відомі експерти, фахівці фінансового, страхового ринків, ринку нерухомості, ринків консультаційних, оціночних та аудиторських послуг, правники, експерти великих міжнародних компаній.
Так, без сумніву, система вітчизняної оціночної діяльності потребує реформування, але ж не таким способом — коли знищується багаторічний досвід здійснення оцінки в Україні.
— Судячи з реакції оцінювачів, громадському обговоренню законопроект Куликова до затвердження не піддавався?
— Так, і в цьому вся проблема. Професійна оціночна спільнота України налічує понад 9000 оцінювачів та 3700 суб’єктів оціночної діяльності. Ніхто навіть не спробував дізнатися нашу думку щодо тих змін у системі нашої ж роботи.
— Які саме зміни ви маєте на увазі?
— Можу навести декілька “цікавинок” — нововведень з цього законопроекту. Наприклад, одним “розчерком пера” повноваження державного регулятора в оціночній діяльності передаються від Фонду держмайна та Держкомзему до Міністерства економіки. Цікаво, за які кошти у період кризи повинен відбуватися перерозподіл повноважень між цими органами? Це ж суттєві фінансові затрати! Мало того, перелік органів державного регулювання оціночної діяльності поповниться ще й Кабінетом Міністрів та Верховною Радою. Це нагадує мені відоме російське прислів’я: “У семи нянек — дитя без глазу”. Та ж Наглядова рада, тепер при Мінекономіки, отримує широкі повноваження контролю на ринку оцінювачів: видача ліцензій, ведення переліку оцінювачів, контроль за підвищенням кваліфікації. Більше того, Наглядова рада буде отримувати інформацію про всі (!) документи, завізовані нотаріусом, у випадках, де повинен фігурувати звіт про оцінку.
При всьому цьому, члени новоствореної Наглядової ради начебто мають працювати на громадських засадах…
— На громадських засадах з такими повноваженнями???
— Уявіть собі! Члени Наглядової ради (про “надзвичайно професійний” принцип їхнього відбору я розкажу пізніше) видаватимуть ліцензії, вестимуть перелік оцінювачів і суб’єктів оціночної діяльності (наразі їх реєстр здійснюють ФДМУ та Держкомзем – авт.), затверджуватимуть акти з питань оціночної діяльності на безоплатній (!) основі. Коли? В позаробочий час? По суботах-неділях? Здається, це яскравий приклад того, звідки може взятися корупція…
— Чи плануються якісь зміни стосовно організацій самих оцінювачів?
— Так. Кожна всеукраїнська саморегулівна організація може бути створеною при наявності 50 членів (замість 250). Тобто — по два-три представники такої організації від області. Цікаво, чи зможуть при таких умовах малочисельні “кишенькові” організації дозволити собі видавати журнал “Вісник оцінки” та практичний збірник “Практика оцінки”, розробляти національні стандарти та перекладати українською мовою міжнародні, вигравати гранти, друкувати підручники, проводити конференції, семінари та вести свій сайт? Риторичне запитання…
— До речі, керівництво Фонду держмайна України прогнозує призупинку приватизації у випадку введення ліцензування оціночної діяльності. Чому?
— В Україні після прийняття законопроекту Куликова 6-12 місяців взагалі не зможуть проводити свою діяльність. Адже для оцінювачів без ліцензії неможливо буде працювати, а для налагодження системи ліцензування замість існуючої наразі сертифікації, при зміні контролюючих цю діяльність держорганів, потрібен час. Але важливіше те, що прийняття цього законопроекту паралізує господарську діяльність взагалі, оскільки встановлюється обов’язковість оцінки при проведенні практично будь-яких операцій на ринку нерухомості. Уявіть, скільки на це потрібно часу!
Згідно із законопроектом, дійсність звітів про оцінку — всього 1 місяць (!) з дня проведення оцінки, а звіт, термін якого скінчився, вважається недійсним. Це взагалі суперечить Закону “Про акціонерні товариства”, за яким акціонерів слід інформувати про проведення зібрання за 45 днів. Іншими словами, жоден громадянин або юридична особа не зможе здійснювати угоди з власністю у звичному режимі, що призведе до надзвичайних економічних втрат, у тому числі бюджетів усіх рівнів…
— Переміна механізмів оціночної діяльності вплине на загальну вартість оцінки?
— Звісно. Наприклад, законопроектом пропонується додавати звіти з оцінки до правових документів, кількість сторінок яких може сягати кількох тисяч. Візьмемо 1 тисячу таких сторінок, помножимо на 10 гривень (стільки в середньому коштує засвідчення у нотаріуса сторінки). В результаті виходить, що власникам доведеться додатково витратити ще 10 тисяч гривень!
— Але чи є у оцінювачів альтернатива законопроекту №4487?
— Оцінювачі вважають таким законопроект №4487-1 “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, внесений депутатами України Бондарем О.М., Ващук К.Т., Плотніковим О.В., Писаренком В.В. Безперечно, він також має огріхи, але визнаний оцінювачами більш прийнятним із загальної концепції. Законопроект же Куликова сприяє розбудові корупційної системи контролю невеликої групи осіб за оборотом власності в Україні, стимулює рейдерство, розпродаж майна громадян, державних підприємств та інших юридичних осіб. Наразі цей законопроект отримав в Україні нищівну громадсько-політичну оцінку. Головне, чи відреагують на це наші народообранці?