Не бійтесь нового!

Сенс невдоволення, про яке доводилось чути останніми днями, коротко можна передати так: “Не чіпайте, ми так звикли”. Ще хтось щось там запідозрив про чийсь корисливий інтерес у владі. Хоча, як на мене, збіг інтересів влади і власників торговельних центрів – це класичний приклад стратегії “win-win” (виграв-виграв) – тобто коли при вирішенні певного питання знаходиться рішення, яке задовольняє обидві сторони. Що ж тут поганого?
Хоча чудово розумію: справді, ну не вірить пересічний рівнянин у своїй більшості, що влада може щось там вирішити зробити просто так – і нічого на цьому не “поімєть”. Винен у цьому, звісно, не Хомко, який при владі трохи більше півроку – аналогічно обговорювали окремі ідеї міської влади й за часів його попередника. Та в нас, за великим рахунком, усі ідеї влади так обговорюють, або майже всі. Просто сукупно чиновницька машина за роки незалежності накрала стільки, що будь-який задум будь-кого, хто потрапляє у владні кабінети, автоматично сприймається багатьма як власний бізнес-проект. Припускаю, що стань мером автор цих рядків і виріши я прикрасити робоче місце секретарки букетом свіжих троянд – теж хтось би запідозрив, що торговці квітами принесли мені хабара й незабаром варто очікувати для них певного послаблення в умовах вуличної торгівлі :)
Іншими словами, серйозних перешкод для реалізації задуму міського голови я не бачу. Аби грошей вистачило. Взагалі, напевно, чи не всі зміни в історії йдуть через спротив. Просто тому, що це – нове, незвичне, а раніше було по-іншому. До всього можна звикнути. Зазвичай обурення закінчуються тоді, коли ініціатори змін тихенько, але впевнено пояснюють усім обуреним і занепокоєним: цього разу – це справді всерйоз. Як сказав один з працівників одного реорганізованого підприємства, “ну ви б відразу попередили, що цього разу – серйозно, і нам справді працювати доведеться, то ми взагалі-то не проти. Просто думали спочатку, що як завжди, полякаєте – і за два тижні все повернеться на круги своя...”
Зрозумійте правильно: мені взагалі-то все одно, де і скільки в Рівному буде автостанцій. Хоча на нинішньому автовокзалі, як на мене, – справді тіснувато всьому транспорту. Крім того, відкриття нових вокзалів в інших куточках міста – це стимул для розвитку малого бізнесу. Він-бо зажди біля вокзалів крутиться. Але головна причина, з якої я взявся написати колонку, – не ця. Просто хочеться сильної влади. Яка вирішила щось путнє – і зробила. Пообіцяла – і реалізувала. При цьому не відступивши вбік, не злякавшись, не побоявшись непопулярних рішень і подолавши спокусу зосередитись на спокійнішій гуманітарній сфері – стрічки, пам’ятники, річниці...
Не вийшло з Президентом – може, хоч з мером вийде. Так що хай будує.