Віктор Данилов: “На гірському перевалі нас оточили шакали”

На Кавказ – “дикими” туристами
Відвідати Грузію та Вірменію випала нагода, оскільки планова поїздка в Камбоджу та В’єтнам зірвалася. На Кавказ делегація у складі чотирьох рівнян вирішила їхати “дикими” туристами – з наметами на орендованому джипі.
— Нас запитували: куди їдете?! Бо в одному куточку Грузії саме в цей час стався неабиякий снігопад, а в іншому — повінь, — пригадує Віктор Данилов. — Втім, коли прилетіли у Тбілісі четвертого жовтня, погода зустріла нас чудово — температура повітря становила + 26.
— Коли мені запропонували взяти участь в експедиції на Кавказ, я відразу погодився, — каже інший учасник поїздки, директор ПП “Анкор” Валерій СЛАДКОВСЬКИЙ. — Мене привабила частка авантюризму — поїздка до братніх країн “дикими” туристами. Набридло їздити у тропічні країни, гріти пузо на сонці. Посидіти біля вогнища у Грузії чи Вірменії — це зовсім інше.
Столиця Грузії Тбілісі вразила рівненську делегацію великою кількістю православних храмів. За словами рівнян, грузини виявилися ревними християнами.
— На службу в церкву ходять багато молодих людей. Вони також дуже люблять традиційні грузинські танці. У цьому переконалися, коли слухали виступ народного ансамблю в ресторані, — додає пан Сладковський. — До речі, у Грузії автоінспекторам дуже суворо заборонено брати хабарі. Нас попередили, що за спробу його дачі навіть іноземець може сісти до в’язниці на сім років. Водночас ніхто не покине межі країни, поки не сплатить штраф.



Хінкалі запивали чачою
Туристи спеціально відвідали грузинське село Кахеті, аби спробувати національних страв і послухати прославлені тости.
— Ми замовили молодого баранчика, який для самих грузинів коштує дорого — 70 ларі. На українські гроші це приблизно 320 гривень. Його зварили у великому казані, зробили шашлики кількох видів, — зазначив Віктор Данилов. — Гостей обов’язково приймає господар, збираються сусіди, які з собою приносять виноградну горілку “чачу”. За столом тільки чоловіки, а жінки подають на стіл. Найбільше вразили їхні тости. Такі промови нам у голову ніколи не прийдуть — за Батьківщину, за дітей, за брата та сестру... Ми вивчили кілька пісень, зокрема “Суліко”. Співали їм українських.
Найсмачніша страва грузинів, на думку представників рівненської делегації, це хінкалі. У росіян подібні пельмені, а в казахів — манти.
— Хінкалі містить суміш різних фаршів — свинячого, баранячого та яловичого, — зазначає засновник ВД “ОГО”. — Страву треба споживати лише руками, бо суп, який збирається всередині — найсмачніша складова.
Рівняни також побачили відгомін грузино-осетинського конфлікту. За словами Валерія Сладковського, щоб не мерзнути взимку, мешканці одного з містечок повністю вирізали дерева у парку.
— Молодь у Грузії абсолютно не розуміє російську мову. Спілкуватися нею можна лише зі старшим поколінням, — додає засновник ВД “ОГО”. — Впадає в душу, як вірменський та грузинський народи шанують українців. Коли прикордонники бачили український прапор на авто, який зберіг на пам’ять про подорож, то казали “О, українці! Ласкаво просимо!”
Скуштували севанських раків
Після Грузії туристи на орендованому автомобілі взяли курс на Вірменію. Утім, на гірському перевалі, коли вже сутеніло, джип зламався.
— Ми розбили табір, розкинули намети та запалили вогнище. У цей час зрозуміли, що нас оточили шакали, які стали вити, — зазначає Віктор Данилов. — На кілька секунд ми заціпеніли, але потім подумали: “Щоб четверо здорових мужиків із сокирою та ножами не відбилися від шакалів? Такого бути не може!”
Вірменія стала 50-ю країною, яку відвідав засновник Видавничого дому “ОГО”. Відзначив цю подію скромно. У прикордонному кафе партнерів пригостив хорошим віскі. Неймовірні спогади залишилися від зупинки на високогірному озері Севан.
— Як рибалка, не зміг утриматися, щоб не закинути вудки. Форель та сиг мені не потрапили, але спіймали карасів, яких нам засмажили. Також наловили відомих севанських раків, яких у нас, в Україні, продають по сім-вісім доларів за кілограм, а поблизу озера Севан вони коштують дві умовні одиниці, — розповідає пан Данилов. — Якщо резюмувати, то спогади про чоловічу експедицію з елементами кулінарного туру залишаться найкращі. Це найсильніше враження з-поміж усіх поїздок комфортного плану.
— Найбільше під час поїздки мене вразила дружелюбність грузинів до українців. Натомість здалося, що в головах вірменів ще панує радянська епоха, — підсумовує Валерій Сладковський. — Вірменія виглядає блідою, бо більшість будівель зроблені з туфу — піщаного каменя. З часом туф вбирає вологу та стає темно-сірим. Різнобарв’я в архітектурі, яке існує в Україні, там відсутнє.

Більше фото