Приший кобилі хвіст…

Забігаючи наперед, розповім, що під час перебування на ливарному заводі заходила не тільки у директорський кабінет. Вдалося пройтися напівтемними (на заводі – суворий режим економії електроенергії) коридорами та цехами підприємства. У цей час до роботи приступила чергова вечірня зміна. Як не дивно, але, незважаючи на міжусобиці керівництва, завод продовжує працювати. На власні очі спостерігала за роботою плавильних печей, оглядала виготовлену металеву продукцію. І про себе відзначила ще одну річ: скільки все-таки на підприємстві металу! І не тільки продукції на складах. Це стосується усього: засобів виробництва, техніки і т.д. На мільйони... Мимоволі промайнула думка: “А тут є за що поборотися...”

Суд на Полтавщині
На ЗАТ “РЛЗ” мене справді пропустили “тайфунівці” лише зі згоди Валерія КАНСЬКОГО. Той, у свою чергу, почав розмову із запевнень, що жодних посягань на життя та здоров’я голови наглядової ради ЗАТ “РЛЗ” Іллі Кошкіна (див. “ОГО” №42 від 21 жовтня 2009р.) з його боку не було. За його поясненнями, ці дроти, приєднані до решітки на прохідній, взагалі невідомо звідки взялися. Та й приєднати їх до електропроводки з того місця, де вони перебували, – просто нереально. Втім, думаю, у цій справі останнє слово – за правоохоронцями.
З іншого боку, вкотре називаючи Кошкіна рейдером, Валерій Канський розповів, що акціонери... визнали той факт, що звільнили його неправомірно. На підтвердження своїх слів Канський демонструє копію протоколу загальних зборів ЗАТ “РЛЗ”, які відбулися 16 липня 2009 року. Першим питанням порядку денного зборів було... поновлення на посаді генерального директора заводу Валерія Канського на виконання рішення Семенівського районного суду Полтавської області (куди людей судитися занесло – авт.). Втім, наступне ж питання – обрання на цю посаду Валерія Марчука. Голова наглядової ради ЗАТ “РЛЗ” Ілля КОШКІН пізніше підтвердить, що такі справді відбулися. Однак, з цього документу й починаються перші суперечності у поясненнях Канського та Кошкіна:
1. У протоколі зазначено: “Збори акціонерів ЗАТ “РЛЗ” скликані ТОВ “Компанія Конкурент”, як акціонером, що володіє більш ніж 10 відсотків акцій емітента”. Тоді як, за словами Іллі Кошкіна, збори були скликані на вимогу Наглядової ради акціонерів...
2. У протоколі йдеться, що “мандатна комісія складалася з представників ЗАТ “РЛЗ”. Валерій Канський заявляє, що на заводі взагалі ніхто не чув про ці збори. Відповідь Кошкіна: “Я лично в собрании акционеров 16.07.09 не участвовал, поэтому не могу сказать о том, кто именно проводил регистрацию. Однако, если Вас это интересует, я могу поднять все материалы и дать Вашей газете отдельное интервью по поводу этого собрания”.
3. Щодо поновлення Канського на посаді у зв’язку з рішенням суду. Сам Валерій Кирилович розглядає це як той факт, що “станом на 16 липня акціонери визнали: його звільнили незаконно і всі рішення до липневих зборів можна визнати легітимними (в тому числі і заключення контракту з охоронною фірмою “Тайфун”)”. Однак Кошкін з цим категорично не погоджується: “Если Вы внимательно изучите судебное решение, то увидите, что в самом тексте решения Семеновского суда о восстановлении на работе Каннского ему отказано судом в удовлетворении его требования о признании его действий и решений в период с 12.09.07 года до даты восстановления – легитимными в связи с безосновательностью... Таким образом, решение суда только подтверждает факт того, что до апреля 2009 года Канский был уволенным работником”. Однак, рішення цього ж суду суперечить неодноразовим минулорічним заявам-доводам Кошкіна про законне звільнення Канського у 2007 році! Виходить, його попередні заяви були неправдиві?
4. На питання, чому Канського не запросили на липневі збори, відповідь Іллі Кошкіна: “Канский не является акционером ЗАТ “РЛЗ”, и соответственно его уведомление о собрании акционеров не требуется”.
5. Цікаво, що суд саме Семенівський, тому що Канський там... тимчасово прописаний. Так, за адресою смт. Семенівка, вул. Леніна, 124.
У кого ж печатка?
Без невідповідностей не обійшлося і при аналізі ще одного важливого документу – звернення Іллі Кошкіна, як голови наглядової ради ЗАТ “РЛЗ”, до Рівненської філії ВАТ “ВТБ Банк” з проханням “не здійснювати жодних банківських операцій щодо списання грошових коштів розрахункового рахунку ЗАТ “РЛЗ”. Для початку додам: така операція фактично заморожує здійснення усіх фінансових операцій, пов’язаних з діяльністю ливарного заводу. Мотивація такого звернення: “Что касается цели обращения, то она очевидна: распоряжаться счетом предприятия может только его директор. В настоящий момент директор не имеет возможности переоформить на себя банковскую карточку, т.к. для ее оформления у нотариуса требуется выписка из ЕДРЮЛ. По-моему наши действия очевидны, ведь если Вы теряете свою банковскую карточку, то первое, что Вы делаете – звоните в банк с целью блокировки счета, чтобы Вашими деньгами не воспользовался кто-то другой, в том числе и с целью нанять охранную фирму “Тайфун”, которая не будет пускать Вас домой”.
Так от. Згідно з цим рішення, виявляється, що “печатка підприємства знаходиться в мене (в Іллі Кошкіна – авт.), як посадової особи ЗАТ “РЛЗ”. Хоча раніше мова йшла лише про одну печатку, яка вилучена правоохоронцями. Але це лише квіточки.
Ось про що йдеться у відповіді Кошкіна на таку невідповідність: “ЗАТ “РЛЗ” имеет несколько печатей: основная и ряд дополнительных. Часть печатей были незаконно изъяты милицией у Марчука и отданы Зюбановой (заступниця Канського – авт.). Все это является очевидным нарушением Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року №17. Основная печать предприятия не была изъята и находится в распоряжении директора. В связи с тем, что я являюсь должностным лицом ЗАТ “РЛЗ” – Председателем Наблюдательного Совета, моя подпись также скрепляется печатью предприятия. Что касается самого обращения в ВТБ банк, то его подписал я, как лицо, полномочия которого никем (в т.ч. Канским) не оспариваются”.
Більше того, Канський також підтвердив, що на заводі є ще декілька печаток. Але запевнив: усі вони легітимні. Валерій Канський взагалі таку заяву називає спробою Кошкіна паралізувати роботу заводу.
— Навіщо закривати банківські рахунки, ліквідовувати можливість отримання грошей для працюючого підприємства? Після судової ліквідації банківських рахунків, ЗАТ “РЛЗ” зупиниться на 2-4 дні, ніяких сплат взагалі не буде. Хто винен? Безумовно, директор – Канський. Далі – соціальний вибух, численні штрафи, стягнення, відмови покупців мати будь-які справи з заводом, банкрутство заводу. А хто ініціює та робить це безглуздя? – нарікає Валерій Канський.

P.S. “ОГО” й надалі слідкуватиме за розвитком подій на Рівненському ливарному заводі, про що обов’язково повідомлятиме своїх читачів. Наразі ж віддаємо належну шану працівникам та партнерам підприємства, які, незважаючи на міжусобиці керівництва, продовжують працювати та підтримувати завод у діючому стані.