09.12.2009, 12:29

“Зупинити – легко, запустити – складніше”

Зупинився хімічний гігант — “Сумихімпром”

Чергова зупинка хімічного гіганта відбулася минулого тижня. Щоправда, цього разу без газу опинився не ВАТ “Рівнеазот”, а ВАТ “Сумихімпром”. Таке рішення НАК “Нафтогаз України” рівненські хіміки вважають неправильним.

Постачання газу компанії “Сумихімпром”, яка вважається одним з найбільших виробників фосфатних добрив і де працюють приблизно п’ять тисяч осіб, “Нафтогаз” припинив ввечері 30 листопада. Як передає “Українська правда”, це сталося через заборгованість підприємства за газ.
Виконавчий директор ВАТ “Сумихімпром” Віра ЛАВРИК вважає, що вимушений простій може зруйнувати систему підприємства. Підприємство сплачує поточні платежі, але повністю погасити заборгованість не може. За словами керівника хімічного гіганта, всі листи в Державну податкову адміністрацію про компенсацію 35 мільйонів гривень ПДВ залишаються без уваги.
Рівненські хімічні підприємства негативно оцінюють зупинку ВАТ “Сумихімпром”. Генеральний директор ТОВ “УкрТехноФос” (виробник комплексних мінеральних добрив) Юрій СУПРУНЮК каже, що “Сумихімпром” має державну частку, а вона — не завжди ефективний управлінець. За його словами, на хімічному ринку гуляє інформація про штучне доведення компанії до банкрутства з подальшою приватизацією.
— Ми раніше брали у “Сумихімпрому” сировину, але через перебої в роботі заводу протягом останнього року мало це робили, — підкреслив керівник “УкрТехноФосу”. — Мені шкода такі хімічні гіганти в Україні, бо вони споживають багато ресурсів, але не можуть скласти конкуренцію високотехнологічним хімічним підприємствам Європи та Америки.
Без газу хімічний гігант Рівненщини ВАТ “Рівнеазот” стояв рівно півроку. На початку листопада завод відновив свою роботу та здійснює реконструкцію одного з цехів. Тому керівництво підприємства добре знає становище, в якому опинився “Сумихімпром”.
— Рішення про припинення подачі газу для підприємства — неправильне, — коментує генеральний директор ВАТ “Рівнеазот” Михайло ЗАБЛУДА. — Коли його приймаєш, то треба думати не лише про підприємство, а й про місто, де працює завод. Зупинити його легко, а запустити — значно складніше. Під час простою також втрачається ринок, який потрібно потім відновлювати. Це добре на собі відчув “Рівнеазот”, адже його нішу на ринку стали займати російські виробники.