Листи Миколаю – на підвіконні

Вірш для Миколая
День святого Миколая займає важливе місце у сім’ї Задвернюків, особливо для батьків.
— Коли даруєш дітям подарунки, то згадуєш із захопленням своє дитинство, коли сам отримував подарунки. І хоч старший син Стас уже виріс з того віку, коли до дітей приходить Миколай, менший все ще вірить у нього, — розповідає власник центру інтер’єрного текстилю “Антураж” Лілія ЗАДВЕРНЮК. — Ми разом пишемо листа. Починаємо з того, що “Шановний Миколаю, я буду слухняним хлопчиком, хочу, щоб ти мені приніс таке-то й таке....”, наприклад, іграшку, машинку на радіокеруванні, а потім підписуємо, що це Єгор, 4 роки, живе у такому-то місті, на такий-то вулиці, і син кладе цього листа на підвіконня. Він вірить, що Миколай прилітає вночі, маючи ключі від усіх вікон, відчиняє його вікно та забирає листа. І знає, що поводитися треба добре, адже Миколай спостерігає за ним. Вранці листа забирає тато, а Єгор встає найраніше і радіє. Каже: “Мамо, мамо, подивися, листа немає, я знав, що Миколай приходив!” І ми всі теж радіємо.
А одного разу батьки не встигли забрати листа з підвіконня. Єгор дуже засмутився через це. Тоді йому пояснили, що у Миколая не вийшло забрати повідомлення, але вже на другу ніч листа не було.
— Свято — це блиск у дитячих очах, і я маю надію, що й мої діти, коли виростуть, теж створюватимуть таку казку для своїх дітей, — каже пані Лілія. — Цього року Єгор навіть вчить вірша для Миколая, адже не виключено, що він може завітати до оселі й поцікавитися, як хлопчик готувався до свята. Миколаю буде приємно, коли йому розказати вірша.
Своїх подарунків пані Лілія не пам’ятає.
— Раніше у нас не було таких можливостей. Але добре пам’ятаю, як я думала над тим, як же Дід Мороз (тоді Миколая ще не було) заходить через вікна, адже кватирка маленька, а він великий, та через двері, якщо вони зачинені. Намагалася не заснути вночі, щоб побачити, як він прийде. І було таке розчарування, коли вранці прокидалася і розуміла, що проспала. І вже в школі дізналася від однолітків, що Діда Мороза немає, а це батьки дарують подарунки.

Список подарунків
Листи до Миколая пишуть і Влад та Майя Вознюки. Кладуть їх на підвіконня і вірять, що Миколай прилітає через вікно і приносить бажані подарунки.
— Два тижні до свята всі слухняні, бо знають, що Миколай слідкує за тим, як вони себе поводять, — розповідає мама, директор туристичної агенції “Жюль Верн” Алла ВОЗНЮК. — Тому грудень у нас виходить такий собі “слухняний місяць”.
Минулі роки листи писали разом з мамою, цього року старший шестирічний Влад вже робив це сам.
— Діти пишуть список подарунків, які хотіли б отримати до свята, щоб він міг вибрати. Минулого року навіть розмалювали листа, — ділиться пані Алла.
За її словами, вже з вечора дітлахи з нетерпінням чекають, коли прийде Миколай, вранці прокидаються якнайраніше, щоб швидше побачити подарунки. А сплять вночі чутко, тож треба дуже постаратися, щоб непомітно покласти подарунок.
— У моєму дитинстві такого свята не було, — пригадує Алла Вознюк. — Відзначати його почали вже коли у нас народилися діти. А ми тоді вірили у Діда Мороза.

Свято й для дорослих
На Новий рік і Пасху отримували подарунки, коли були малими, діти начальника Головного управління Держкомзему в Рівненській області Світлани БОГАТИРЧУК-КРИВКО.
— Тоді мало культивувалося свято Миколая. Я й сама пам’ятаю, коли була малою, що на Пасху треба було новий одяг завжди одягати, — пригадує пані Світлана. — А подарунки раніше тільки клали під новорічну ялинку. Тепер треба двічі, але це добре, тому що чим більше подарунків, тим більше радості.
Тому в її родині подарунки отримують не лише діти. Мають традицію дарувати презенти й дорослим. Але, як і в багатьох сім’ях, День святого Миколая пов’язаний перш за все з дітьми та їх очікуваннями.
— Маю двох онуків — дворічного Мишка та п’ятирічного Андрійка. Мишко вже чітко сказав, що чекає від святого Миколая у подарунок комп’ютерну гру. І щоб її отримати, поводиться чемно, що означає, що він іноді тихенько сидів. А от Андрійко, який готується до школи, мріє про карту світу та глобус, — каже пані Світлана і додає: — Якими б цивілізованими не були сьогодні діти, як би вони не захоплювалися комп’ютерними іграми, слава Богу, що вони ще вірять у казки, і тому ми робимо все для того, щоб вони вірили у них якомога довше.