Мачо по-рівненськи. Жіночий ідеал?

Взагалі-то організаторам дійства “Ідеального мачо 2009” треба 12 балів ставити за ідею. Жіночі конкурси краси трохи набридли. Та й розраховані вони, погодьтесь, на представників сильнішої половини людства. Тоді як дівчата-глядачки вже відверто “зголодніли” за відвертими видовищами (з упевненістю скажу, що пе­реважна кількість гостей найбільше чекала виходу конкурсантів у пляжному вбранні, себто плавках)
Однак перший млинець не повністю, але таки глевкий.
Організація. Зголосилися поборотися за звання рівненського “Ідеального мачо” дев’ять молодих, неодружених (хоча в окремих подруги вже є) чоловіків. Серед них знайшлися і викладач університету, і піар-менеджер, і танцівник, й актори-театра­ли, і приватні підприємці. Як розповіла співорганізатор дійства Тетяна КРАВЧУК, декого з учасників запросили, дехто – прийшов за оголошенням. Хто став конкурсантом, стало відомо лише тоді, коли хлопці вийшли на сцену.
Що ж до проведення самого дійства, виникли лише два зауваження. По-перше, година “хвалебних од” спонсорам на початку. Ні, я розумію, що спонсори – це, мабуть, основа будь-якого конкурсу, але ж можна було їх рекламу “розкидати” по сценарію, у так звані “пере­бивки” між конкурсами. Ко­­ли ж це йде суцільним текстом майже 50 хвилин під­ряд, увага розсіюється вже на 10-й хвилині...
По-друге, якось не зовсім доречно виглядали на сцені нічного клубу такі розважальні релакс-перерви, як українські народні пісні та пародія на Вєрку Сердючку...
Учасники. Конкурсантам окрема шана за сміливість показати себе у всій красі Дефіле, на жаль, не у всіх виходило вдало. Але трималися на сцені всі молодцями. Принаймні, у тих постановочних конкурсах, про які знали. Зі мною, до речі, погодився і член журі, промо-менеджера “Наше радіо” та “Радіо Люкс” Андрій РАКС (журі складалося з представників спонсорських організацій). За його словами, кожен з учасників уже став переможцем для себе, коли виставив себе на розсуд публіки.
Щодо зовнішнього вигляду, то, на мою думку, під статус “мачо” підпадало лише декілька чоловіків. А фізична форма для звання “мачо” – не останнє, чи не так? Радувало одне – є ще в Рівному харизматичні хлопці.
Конкурси. Суцільний плюс. Учасники дефілюва­ли сценою в одязі різних сти­лів, демонстрували свої таланти та інтелектуальні здібності і навіть змагалися у... швидкості одягання жіночої білизни на манекени. Як виявилось, роздягати вони вміють краще
Інтелектуальний конкурс для декотрих став справжнім змаганням "ловкости мысли". Я й не знала, що є та­кий фільм "Шурик меняет профессию…”, а критичні дні у жінок бувають "мінімум – 12 разів на рік, а максимум – ще більше... Страшно уявити той максимум.
“Фішка”. Без сумніву, креативом свята став показ слайд-шоу фотопостановок за участю кожного з учасників. Тут вам і дон Корлеоне, і Джеймс Бонд, і Робін Гуд... Свої бачення кожного мачо у фотооб’єктиві відображали члени Рівненського клубу молодих фотографів “White Rabbit” (“Білий кролик”). Крім того, у цій номінації визначали не тільки фото красунчиків, а й кращого фотографа.

P.S. Зрештою, конкурс в цілому залишив по собі позитивне враження. Думаю, підкоригувати окремі моменти – і наступного року в організаторів вийде просто відмінне шоу. Аби ж тільки ще хлопців знайшлося стільки сміливих, самодостатніх та відвертих