Керівник представництва Держінвестицій Юрій Трачук — про військову кар’єру, перехід у шоу-бізнес і сімейний лібералізм

Порівнює себе з режисером

— Юрію Миколайовичу, ви раніше опікувалися Установою IntelPro™. Як стали керівником Рівненського представництва Державного агентства України з інвестицій та інновацій?
— У цьому випадку, напевно скажу, що пощастило. Знайшов роботу, яка мені подобається. Приватного консалтингового бізнесу у сфері інтелектуальної власності мені здавалося мало, хотілося структурних змін в інноваційній сфері області. Досягнути їх без використання владних інструментів неможливо. Якщо брати облдержадміністрацію та облраду, то там немає ключового фахівця саме з інновацій. Посада керівника обласного представництва Держінвестицій допомагає впливати на ці процеси.
— Чим займається представництво?
— Його основне завдання — розвиток і фінансове забезпечення інноваційних проектів.
— Які вдалося започаткувати?
— Маємо непогані результати за неповний рік роботи. Супроводжуємо п’ять інноваційних проектів у Рівненській області. Перший — це мультимедійні навчальні посібники, які прийшли апробацію та визнані найкращими у країні Міністерством освіти та науки. Інший — виробництво матеріалів для будівельної промисловості та дорожньої розмітки. Ще два проекти пов’язані з енергозбереженням. Також готуємо проект створення на Рівненщині найбільшого в Європі енергопарку в селі Бабин Гощанського району.
— У чому полягає допомога Держінвестицій підприємцям?
— Роботу представництва можна порівнювати з функціями режисера. Ми володіємо дозвільною та методичною інформацією, яка необхідна бізнесу. Водночас визначаємо кінцеве завдання інноваційного проекту та не забуваємо про його головну мету. Саме від цього бізнес часто відволікають робочі питання та різноманітні проблеми. Представництво ж легко знайде інформацію, приміром, про венчурний фонд у США чи Нідерландах. Тобто, за потреби відшукає можливість профінансувати проект.

Вибирає з ким працювати

— Установа IntelPro™ продовжує свою роботу?
— Вона одна з базових партнерів представництва та яскраво демонструє співпрацю бізнесу та влади. У чому вона полягає? Відповідь проста — інновації дуже сильно пов’язані з набуттям правами на об’єкти інтелектуальної власності. Практично весь персонал представництва має другу вищу спеціальну освіти у сфері інновацій чи інтелектуальної власності. Це унікальний випадок навіть для мережі подібних представництв в Україні, а рівненське за підсумками календарного року діяльності визнане найкращим в Україні.
— Чи вважаєте це своєю заслугою?
— Мене тішать успіхи представництва, але в цьому існує чимала частка людської долі. Адже все, чим займався раніше, стало у нагоді нині.
— Яка ціна успіху?
— Це переживання, вболівання за справу і, як наслідок, втрата часу, коштів, енергії... Всі, кому знайома модель державних установ, знає, що знайти комфортне місце в них дуже складно. Існуюча система просто ламає людей. Мені, так би мовити, вдалося цього уникнути. Чиновником себе не вважаю, а скоріше є слугою своїх клієнтів. Представництво — цілком сервісна установа, яка не має статусу органу влади. Ми не робимо перевірок інноваційних підприємств, не надаємо спеціальних дозволів. Напроти, якщо будуть порушення прав інвестора з боку органу влади, ми маємо повноваження звернутися з адміністративним позовом до суду проти такого органу влади, виступаючи на боці підприємства-клієнта Це допомагає нам не “футболити” людей, а справді їм допомагати.
— Які цінності закладаєте у стосунки з клієнтами?
— Дотримуємося принципу фільтра: вибираємо з ким працювати за принципом “доброзичливості”. Ми не відмовляємо підприємцю у послузі, а кажемо, що йому варто зробити, аби нам підійшов. Як правило, самі допомагаємо допрацювати необхідну документацію.
— В установу часто звертаються з інноваційними проектами?
— Насправді, ніхто не може змусити бізнес запроваджувати інновації — це має бути його рішенням. Тобто, мова про стрімке збільшення кількості проектів не йде, а тому звернень поки що небагато. Представництво нині займається реалізацією існуючих п’яти проектів, які вже згадував. Сьогодні три з них проходять процедуру державної реєстрації інноваційних проектів у рамках науково-технологічного парку. За умови позитивних висновків, для них це означатиме звільнення від мита під час імпорту матеріалів й обладнання, пільги з виплати податку на прибуток і відстрочення ПДВ до 720 днів. Насправді, це суттєва допомога, адже зекономлені кошти можна реінвестувати у виконання свого проекту (наприклад, у виплати кредитів чи прямих інвестицій), що дуже позитивно впливає для розвитку інноваційного бізнесу.

З армії – в шоу-бізнес

— Уже вчетверте проводили конкурс “Час твОГО бізнесу”. Він не вичерпав себе?
— Це інструмент для пошуку клієнтів і проектів, пропаганди інновацій. Я не можу розчаруватися в конкурсі, бо він щороку стає кращим. П’ять проектів, якими замається представництво, брали участь в останньому конкурсі. Для цього спеціально написали бізнес-плани, що дуже важливо, бо в рівненських підприємців (і не тільки) слід виховувати культуру планування бізнесу.
— Нині ви стали магістром інтелектуальної власності. Які найбільші проблеми цієї сфери на Рівненщині?
— Відсутність інформації. Чимало підприємців не розуміють, що таке інтелектуальна власність, не знають, що приміром, патент на винахід надає державну монополію на певний строк (10-20 років). А це вже суттєва конкурентна перевага. Зменшення ризиків для інноваційного бізнесу — гарантія стабільності. Тобто, лише ви, або ж хтось інший з вашого дозволу, може користуватися розробками. Для цієї роботи спеціально навчався у Державному інституті інтелектуальної власності. Навчальний заклад закінчив з одними п’ятірками.
— Діяльність IntelPro™ і представництва Держінвестицій змінила цю ситуацію?
— Так, раніше 80 відсотків заявок від підприємств та підприємців надходило на реєстрацію торгових марок, а лише 20 — на винаходи чи корисні моделі. Торік ця пропорція дуже сильно змінилася до навпаки 20/80. Не скажу, що це лише наша заслуга, хоча зусиль доклали чимало.
— Пригадую, що ви займалися діяльністю “Молодіжного бізнес-інкубатора”. Він працює нині?
— За шість років існування інкубатор перестав орієнтуватися лише на молодь. Він став базовою організацією Установи IntelPro™ і обласного представництва Держінвестицій. На останній річній підсумкові конференції вирішили перепрофілювати Інкубатор його в нову інноваційну установу. Фактично, йде мова про злиття Інкубатора та IntelPro .
— Юрію Миколайовичу, пригадайте перший проект...
— У 1998 році зі студентами започаткували в Рівному клуб “Музична ліга” та його підрозділ —“Рівнен­ську школу диск-жокеїв”. Якраз тоді звільнився з лав Збройних сил України, зокрема, успішно закінчив юридичний взвод Львівського військового ліцею ім. Героїв Крут (за Радянського Союзу — суворовське училище – авт.) і два курси факультету радіотехнічної розвідки у Київському військовому інституті управління і зв’язку. Наситився армією повністю і хотів себе спробувати в іншому напрямі. Мені здалося, що це може бути шоу-бізнес. Так з’явилася “Музична ліга” та її “Рівненська школа диск-жокеїв”. Ці проекти зрештою згорнули — насправді не ставили собі на мету випуск ді-джеїв на “конвеєр”. Просто заполонили випускниками існуючу нішу у місті. Хоча результати перевищили очікування, адже наші вихованці працюють у відомих нічних клубах Рівного, Києва, Ялти та навіть Італії.

У 14 років пішов з дому

— Чи складно переключитися на шоу-бізнес після армії?
— Військова служба дала мені дуже хороший досвід — роботу в системі, її формуваннях, управління персоналом. Військовий інститут за профілем був інженерним, а в суворовському училищі обрав юридичний напрям. Набуті там знання стали хорошою базою для нинішньої роботи. Адже працюю з винаходами (технічна база стає у нагоді) та у сфері права інтелектуальної власності, де допомагає юридична підготовка). Тобто навчання не прийшло даремно та, зрештою, привело до галузі інновацій.
— Чого прагнете досягнути?
— Хочу, щоб моє ім’я асоціювалося з новими зрушеннями у бізнесі через інноваційну економіку. На цьому шляху вже трапилися злети та падіння. Найдорожче, що набув, — досвід. Я досить рано — в 14 років — почав самостійне життя. Це сприяло формуванню вже у підлітка власного бачення багатьох речей і навчило самостійно приймати важливі життєві рішення.
— Який перший крок ви порадили б зробити молодим людям, котрі планують розпочати власну справу...
— Вчитися, і необов’­яз­ково в академічних закладах освіти. Ти навчаєшся всюди, навіть у більш досвідчених колег. Маючи досвід, можеш створювати власну справу, але раджу обирати незаповнену нішу. Під час власного пошуку я завжди орієнтувався на потреби ринку і, звісно, завжди був готовий ризикувати, і робив це. От, наприклад, Установа IntelPro зайняла тоді вільну нішу в області — галузь патентного права. Також раджу завжди реєструвати свої комерційні позначення як знаки для то­варів і послуг — торгові мар­ки. Такий крок дасть змо­гу захистити бізнес від недобросовісних конкурентів та, за потреби, легко продати його.

У сім’ї – ніжний та уважний

— Нині ви вже батько двох дітей. Як почуваєтесь у цьому статусі?
— Комфортно. Кохаю свою дружину, дуже люблю шестирічного сина та півторарічну дочку. До них сильно прив’язаний. Переконаний — це найбільша радість у житті. Недарма одружені чоловіки живуть значно довше за холостяків.
— Як зустріли дружину?
— Практично, Альона сама примусила з нею познайомитися. З колегами в кафе обговорювали одну справу, а майбутня дружина сиділа за столиком поруч. Ця дівчина все зробила, щоб постійно фокусував на ній погляд. Тобто, вона сама мене обрала. Відтоді ми завжди разом.
— Чи існує в сім’ї чіткий розподіл обов’язків?
— У нас панує лібералізм. Кожен відповідає за справу, якою займається. Альона чу­дово знає, що їй потрібно робити, і ніхто їй вказівок не ставить. У мене відсутня військова система в сім’ї, на­томість вважаю себе (але, звісно, можу й помилятися) — дуже ніжний та уважний.
— Як традиційно проводите відпочинок?
— На власному авто можемо поїхати на дачу чи в торгово-розважальний центр. Там катаємо дочку на дитячому потязі та робимо покупки. Від шопінгу Альона, яка працює юрисконсультом у державній установі, одержує велику насолоду та каже, що це продовжує їй життя. Нині під час декретної відпустки здобуває другу вищу освіту юриста, бо цих знань їй бракує в роботі. За першою освітою вона психолог-правознавець.
— Як відновлюєте душевну рівновагу?
— За останні роки багато переосмислив у духовному плані. Дотримуюся християнських принципів. Це не похід у церкву чи сповідь у священика, а усвідомлення прописних істин — не вкради, не обманюй і не убий. Ці цінності закладені в усі світові релігії. Кожен потім відповідатиме за свої вчинки. Людина має бути передусім.