Кучма знав!

Рік тому, в одній зі своїх колонок, порівняв біло-блакитну команду, яка неминуче йшла до влади, з бульдозером. Тоді припустив, що українці за останні роки навчились зупиняти будь-який бульдозер. Один мій знайомий, песиміст по життю, сказав, що не вірить у протест українців. Він був переконаний, що люди стерплять все, мовчатимуть, що б не робила з ними влада. Але оптимізм переміг...
Судіть самі, за дев’ять місяців правління Президента Віктора Януковича український народ вже кілька разів ставив нашу владу на місце. У жовтні студенти провели масштабні акції проти платних послуг у закладах освіти, незалежні профспілки виступили проти проекту Трудового кодексу, а на деяких підприємствах відбулися страйки (наприклад, у липні — на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті).
Українці виступили проти порушення своїх громадянських прав: у травні харків’яни протестували проти вирубування дерев у парку імені Горького під комерційні проекти, у червні молодь провела низку акцій проти перетворення України на поліцейську державу, а громадські активісти не допустили ухвалення законопроекту №2450, спрямованого проти свободи мирних зібрань. А у листопаді на майдани Києва та обласних центрів вийшли дрібні підприємці з вимогами до Президента ветувати Податковий кодекс.
Тепер навіть не важливо, наскільки значними будуть поступки, внесені в Податковий кодекс, важливий сам факт усвідомлення людьми того, що вони головні в цій країні. І саме цим Україна відрізняється від нашого північного сусіда. І очевидно, саме усвідомлення цього не дало Кучмі у 2004 році силою розігнати Майдан. А як було б у Росії? Спрогнозувати неважко.
Президентові зараз не позаздриш. Проігнорувавши вимоги суспільства накласти на Кодекс вето, гарант лише спонукає громадян до його ігнорування. Це може перерости у демонстративну несплату податків, що в очах більшості остаточно перетвориться зі злочину на вчинок гідності.
З іншого боку, введення Кодексу в дію все одно не врятує бюджет. Документ суперечливий, складний для виконання, а політичних збитків від його підписання зазнає саме глава держави.
Вірус свободи і бунтарства, який природно живе в кожному українцеві, пристосувався до “антибіотиків”, якими звикла користуватись влада. Він зміцнився і фактично взяв під контроль державний організм. Люди влади більше не бояться і все частіше висувають вимоги до влади. Кучма знав, що так буде. Він написав обидві книжки як підказку своїм наступникам. Однак наступники підказками не скористались. Та ще не пізно усвідомити: Україна таки зовсім інша, ніж її північний сусід, а Майдани у нас просто так не минають...