13.12.2010, 09:26

За народним календарем сьогодні — день святого Андрія Первозванного

Великим зимовим святом, особливо важливим для молоді, був день Андрія. Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест зі словами: “Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа”.
Хоча Андрій Первозванний і є християнським святим, однак різноманітні обряди, які відбуваються у цей день, мають прадавнє коріння: молоді люди під час святкувань намагаються вгадати свою долю, дізнатися про судженого чи суджену.

Дай, Андрію, знати, яку долю ждати
Традиційно надвечір'я і ніч напередодні Андрієвого дня вважаються часом ворожіння на шлюб та кохання. Щоби задобрити святого покровителя, дівчата впродовж дня перед ворожінням дотримуються посту. А на самого Андрія йдуть до церкви і ставлять перед образом святого жертовну свічку.

На святого Андрія дівчата ворожили майже всю ніч, сподіваючись на його пораду щодо вдалого заміжжя. Найпопулярнішим ворожінням було символічне розсівання зерен коноплі, льону, маку по холодному вже на той час подвір’ю, по стодолі, по хліву тощо. Із дня святої Катерини дівчині слід було носити при собі зав’язане в поясі зерня. У ніч перед Андрієм вона повинна була посіяти його, незважаючи на мороз чи сніг, і сказати:

Андрію-Андрію,
Я на тебе коноплі сію,
Дай мені знати,
З ким їх буду брати.
Андрію-Андрію,
Я на тебе сім’я сію,
Наміткою волочу,
Бо дуже заміж хочу.


Поволочивши посіяне поясом обо наміткою, дівчина на сон клала їх собі
під голову. Після цього їй мав приснитися суджений. У Карпатах дівчата сіяли лляне сім’я у шкаралупу горіха, наповнену землею. Крайку (пояс) так само слід було покласти під голову, щоб приснився коханий. На Поділлі дівчата зав’язували конопляне сім’я у димку — спідницю зі смугастої вибійчатої тканини, яку одягали тільки на урочистості.

Якщо на той час уже випадав сніг, то після розсівання зерен жменю снігу заносили в хату. Коли він танув, лічили кількість зернят, які захопили разом із ним. Парне число віщувало заміжжя.

Ворожили й за допомогою курки. На долівці ставили мисочку із зерном,
воду і вносили курку. Розбуджена, просто з сідала, вона могла вести себе довільно. Якщо птиця кричала, стріпувала крильми, то дівчина вважала, що чоловік їй трапиться недобрий і битиме її. Якщо курка починала квапливо їсти, дівчина припускала, що чоловік буде товстий, жадібний до їжі; якщо кидалася до води - чоловік буде п’яницею. Якщо ж курка поводилася статечно, спокійно, робила все повільно і розумно, то дівчина сподівалася, що чоловік буде добрий, спокійний, нелайливий і непитущий.

Іноді для ворожіння брали півня. Його спершу садили на піч або у
застелену рушником хлібну діжу на покуті перед образами, а вже потім
пускали до зерна чи води. Передбачення згідно з поведінкою пізня були
такі ж, як і у варіанті з куркою. Хлібна діжа, як і піч, становила центр домашнього мікрокосму, і це мало надати ворожінню особливої сили.

У ніч на Андрія ворожать на пирогах, або балабушках (булочках), які має з'їсти голодний пес. Також виходять із тарілкою каші до воріт “кликати судженого” на вечерю. Питають ім'я першого зустрічного — вірять, що так само мають звати майбутнього чоловіка. “Слухають” під вікнами і залежно від почутого тлумачать долю. Для викликання “віщого сну” кладуть під подушку люстерко.
Також на Андрія, наприклад, кидали чобіт через хату або позад себе — в який бік носаком упаде, звідти жениха виглядати. Рахували штахетини чи стовпці у паркані: “любить-не любить-кине-приголубить-заміж візьме-обмане”. “Перев'язували вулицю”, пильнуючи, хто першим пройде — якщо чоловік, то бути цьогоріч у парі. Діставали символічні речі з-під миски. Тепер обряди дещо осучаснили: якщо витягнеш обручку — заміжжя, перстень з камінцем — багатий кавалер, якщо ж дістанеш ключі від автомобіля — матимеш коханого з іномаркою.

Їду, їду калиту касати!
Гадають на кохання не лише дівчата, але й парубки. Влаштовують гру “Кусання Калити”. Печуть медяний коржик і підвішують його до стелі. Хлопці мусять підстрибнути й відкусити шматок. Тільки тоді їх допускають до ворожіння. На дно миски наливають мед і кладуть у нього перстень. Парубок мусить дістати каблучку губами так, щоб не вмочити носа у мед. Вважається, що той, хто пройде випробування, ожениться і в шлюбі буде щасливим.
Українські звичаї також дозволяють ворожити на Андрія “пошлюбленим жінкам” — однак тільки на любов свого чоловіка. Добрі господарі у цей день мають дотримуватися певних обмежень, аби в ґаздівстві велося. Господині не шиють і навіть голки в руки не беруть — “щоб не зашити курям узиці, бо не будуть нестися”. Чоловіки не йдуть до вуликів, тому що “бджоли будуть злитись і не будуть роїтись”.

Андріївскі бешкетування
Святого Андрія — єдиний день у році, коли хлопці бешкетують, і їм усі збитки прощаються. Парубки (неодружені чоловіки) роблять капості там, де живуть дівчата. Найчастіше знімають ворота й хвіртки і заносять їх на інший кінець села. Такі забави не випадкові. Етнографи вважають їх “ритуальними бешкетуваннями”, які з плином часу втратили своє первісне значення — усунення перешкод на шляху до бажаного шлюбу.
Сучасні Андріївські збитки стають все більше подібними на недолугі жарти. Скажімо, окрім воріт, ховають собачі будки, перевертають вбиральні. Замуровують сніговими брилами двері, розбирають господарські будівлі, ставлять під вікнами на страх господарям гарбузові “голови” зі свічками.
Парубки щороку ламають паркани (навіть металеві!) і перегороджують ними вулиці.
Наші сусіди — поляки, чехи, словаки, угорці — вважають, що днем Святого Андрія розпочинається світла передріздвяна пора. Спільною для всіх є прадавня віра в особливий дар Андрія — пов'язувати закохані серця і провіщати долю.
За матеріалами www.karpaty.net.ua

Народні прикмети
Коли в Андрія день сніг піде й уляжеться, ще 110 днів пролежить.

Коли в Андрія день холодний і ясний — добра прикмета, а коли теплий — погана

Цього дня також “слухали” воду під льодом і в колодязях: не хвилюється, тиха — до хорошої зими, галаслива — до морозів, буранів, завірюх.

До речі
Андрій — у перекладі з грецької — “муж”, “чоловік”. На службі Андрія завжди цінує начальник. Старші колеги ставляться до нього поблажливо, а ті, хто молодший, чекають від нього сюрпризів. Ніхто не знає, що може прийти в голову Андрію в наступну хвилину. Імпульсивний і непередбачуваний, він може викликати у дружини справжнє захоплення рідким і дорогим дарунком, а потім раптом упреться і доведе її до сказу тим, що навідріз відмовиться купити копійчану річ, яка давно потрібна в господарстві.

У дружини Андрій вибирає красиву, емоційну, зовні ефектну жінку, майже не цікавлячись її характером і внутрішнім світом. Домовленості родичів і застороги друзів не квапитися зі шлюбом відкидаються. У Андрія висока самооцінка, вони егоїстичні і артистичні, вимагають підвищеної до себе уваги. Можуть ревнувати дружину, якщо вона приділяє багато часу дитині, а йому — мало. Вони запасливі, раціональні в матеріальних витратах. Стосунки з тещею зазвичай складаються добре.

Потрал OGO.ua щиро вітає усіх, хто носить ім'я Андрій, а також по батькові Андрійович та Андріївна із Днем ангела! Бажаємо вам щастя, благополуччя, здоров'я та радості!