На Березнівщині створили госпіс

16 із них взагалі не мають родини, 12 — інваліди першої та другої груп, 70 відсотків переступили вік 80 років.

— По-різному складається доля наших підопічних, — розповідає директор районного центру з обслуговування одиноких людей похилого віку та інвалідів Андрій Сидорчук. — В одному випадку син просив прихистити стареньку матір, тому що в однокімнатній квартирі проживало три сім’ї. В іншому син бив матір, відбираючи пенсію. Ще одна бабуся жила в таких умовах, що не могла наїстись, і поступивши до нас, відкладала хліб під подушку про запас, поки не переконалась, що харчів вистачає. Адже на утримання кожного мешканця щомісяця витрачається дві тисячі гривень, із них лише чверть — відрахунок з особистих пенсій.

Доглядають стареньких 12 соціальних працівників, які не тільки готують і роздають їжу, а й обслуговують прикутих до ліжка, виконують приписи лікарів, які періодично проводять медогляд. А головне, по-родинному намагаються скрасити життя на схилі літ. Було, що дідусь із бабусею покохали один одного і стали жити сімейно. Щоправда, в такому віці щастя маленьке і недовговічне: вже більше десятка сусідів провели в останню путь, слава Богу, за всіма християнськими традиціями. Домашню ідилію для усамітнених створюють підсобне 1,5-гектарне господарство, сад із 60 плодових дерев і корова, що частує свіжим молоком.

Приїзд будь-якого гостя у хоспіс — радість для всіх. Напередодні Нового року будинок для літніх людей відвідали місцеві чиновники, які порадували стареньких новорічно-різдвяними подарунками.

Від минулих Коляд збереглися зворушливі спогади, коли підприємці разом з подарунками привезли молодиць-колядниць, яких слухали хто у коридорі, а хто - в ліжку при відчинених дверях. Обов’язково віншуватимуть колядками і цього року, адже одинокі — не самотні.