Від депутата до морпіха: Василь Жабчик — про свій вибір, війну і силу

З перших днів повномасштабного вторгнення він ухвалив для себе єдине можливе рішення — взяти до рук зброю і стати на захист рідної землі.

Попри відповідальність перед громадою, Василь не сумнівався: зараз його місце — поруч із побратимами, у строю. Сьогодні він служить у лавах 36-ої окремої бригади морської піхоти — бойового підрозділу, що тримає оборону на найгарячіших напрямках фронту. У цій розмові — про його шлях від депутата до морпіха-сержанта, про виклики війни, про незламну віру в перемогу та про те, як змінилася свідомість українського суспільства за цей час.
Це інтерв’ю — не лише про війну. Це історія про відповідальність. Про вибір. Про справжню силу.



— Розкажіть, будь ласка, про діяльність вашої бригади. Де вона зараз виконує свої завдання і які основні напрямки роботи?
— Наша бригада нині виконує бойові завдання на материковій частині України. Це зокрема Донецький, Харківський, Херсонський та Курський напрямки. Саме на цих ділянках фронту зараз тримають оборону наші бійці. Роботи вистачає, але ми гідно справляємося з усіма викликами, які ставить перед нами час і ворог.

— Яка історія створення вашої бригади? З кого вона формувалася?
— Наша бригада має особливу історію. Вона формувалася на базі 36-ої окремої бригади берегової охорони. Це були військові, які у 2014 році залишилися вірними присязі та не зрадили Україну після окупації Криму. Вони змогли організовано вийти на материкову частину України. Саме ці люди стали кістяком нашої нової бойової частини.

— Коли відбулося остаточне переформатування бригади?
— У липні 2015 року було ухвалено рішення про реформування 36-ої окремої бригади берегової охорони у нову військову частину — 36-у окрему бригаду морської піхоти. Відтоді і почався новий етап в історії нашого підрозділу — уже як бригади морпіхів. З того часу ми не зупинялися ані на мить.

— Розкажіть, будь ласка, де зараз дислокується ваша бригада і як змінювалися напрямки бойової роботи за останні роки?
— Основним місцем дислокації нашої бригади є місто Миколаїв. Це наша тилова база, де формується особовий склад, проходять ротації, навчання і поповнення. Але основна робота, звісно, триває не в тилу, а на передовій.
З 2015 року бійці нашої бригади постійно перебували на бойових позиціях на сході України. Ми брали участь в обороні Донецького та Луганського напрямків. Фактично, ще з часів гібридної фази війни наші підрозділи тримали лінію оборони в найгарячіших точках. Це був важкий, але надзвичайно цінний досвід.



— А як виглядає ваша робота сьогодні, в умовах повномасштабної війни? Чи змінилася взаємодія з іншими підрозділами?
— Сьогодні наша робота стала ще більш скоординованою та динамічною. Ми маємо постійну взаємодію з різними підрозділами, зокрема з Силами спеціальних операцій. Це — співпраця, побудована на повній довірі, взаємопідтримці й ефективному обміні інформацією.
Зі свого боку ми надаємо їм потужну вогневу підтримку, зокрема за рахунок нашої артилерії. Це дозволяє прикривати їхні операції, посилювати наступальні дії або стримувати ворога під час маневрів.
У свою чергу, бійці ССО діляться з нами важливою інформацією з розвідки, передають координати ворога, виявляють загрози, які можуть бути непомітними для інших підрозділів. Їхні дії дозволяють нам оперативно реагувати на ситуацію, підсилювати позиції й уникати втрат.
Така синергія дає відчутний результат на полі бою — кожен працює на спільну мету, і від злагодженості наших дій залежить не лише успіх операцій, а й життя бійців.

— Ви прийшли до лав ЗСУ вже після 2014 року. Як би ви охарактеризували еволюцію війни за цей час? Чи відчувається різниця між тими подіями і тим, що ми маємо зараз?
— Власне, я не служив у Збройних Силах України ще з 2014 року, тому не можу говорити з особистого досвіду про те, якою була війна десять років тому. Але навіть без цього зрозуміло: за ці роки ми надзвичайно виросли у своїй військовій спроможності.
Можу впевнено сказати, що нині міць нашої армії суттєво посилилася. Це не лише про зброю чи кількість особового складу. Це насамперед про координацію дій, злагодженість у підрозділах і постійне вдосконалення навичок наших бійців. Усе це формує нову армію — сильну, сучасну і мобільну.



— Як ви оцінюєте характер нинішньої війни? Які аспекти є ключовими для ефективності на фронті?
— Сучасна війна дуже сильно відрізняється від того, як багато хто собі її уявляє. Це вже не війна піхоти в класичному розумінні. Нині ми маємо справу з війною дронів, технологій, високоточної зброї, миттєвого обміну даними.
Саме тому однією з головних задач сьогодні є підготовка бійців до роботи з БПЛА. Це не просто "додатковий інструмент" — це ціла система ведення бою, яка визначає успіх або провал операції. Ми щодня працюємо над тим, щоб наші хлопці могли ефективно використовувати дрони, вести розвідку, коригувати вогонь, діяти на випередження.
Також важливими є регулярні тренування на позиціях, симуляції реальних боїв, взаємодія з іншими підрозділами. Це — новий рівень підготовки, без якого сьогоднішня армія просто не виживе у сучасному бою.

— Як би ви охарактеризували бойовий дух і здатність до адаптації серед ваших побратимів? Чи важко перелаштовуватися до нових умов війни?
— Ви знаєте, мене щиро захоплює, наскільки швидко наші побратими перелаштовуються до нових реалій. Умови змінюються постійно — нові тактики, нові загрози, нові технології, і кожен день ставить перед нами нові виклики. Але ми встигаємо. Ми вчимося. Ми пристосовуємось надзвичайно швидко.
І це — про український дух. Про нашу здатність діяти нестандартно, мислити гнучко, не втрачати бойовий настрій навіть у найважчі моменти. Це не щось, що приходить із віком чи досвідом — це вже в молодих хлопців у крові. Саме молодь сьогодні демонструє вражаючу здатність до адаптації, до нових підходів у веденні бою, до використання нових технологій.

— Чи відчуваєте ви різницю між нами і ворогом у цьому плані?
— Так, безумовно. Ми чітко бачимо, що у ворога є перевага в кількості — як у техніці, так і в живій силі. І це — об’єктивна реальність. Але кількість — це ще не перемога. Ми не можемо і не будемо з ними змагатися лише "в лоб", за цифрами. Наша сила — в іншому.
Ми мусимо і, головне, вміємо перегравати їх за рахунок розуму, хитрості, нестандартних рішень. Ми діємо швидко, часто несподівано для них. І ця наша здатність — поєднувати холодний розум з незламним характером — дає результат.
Нас не зламати простою перевагою в числах. Бо в нас є те, чого не купиш і не виміряєш — це воля, кмітливість, рішучість і справжній бойовий дух.



Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів