Рівнерада об’єднала комунальні заклади культури

У Рівному відтепер не знайдеш ані "Рівненський міський Палац культури "Текстильник", ані "Міський Будинок культури". Ідея об’єднати їх у "Рівненський міський центр культури та мистецтв" виникла з міркувань економії. Адже в результаті злиття скорочується не мало не багато, а 15 ставок. Утім, як з’ясувалося, об’єднання триває непросто.

— Коли я став міським головою й почав розбиратися у справах, з’ясувалося, що в одному закладі, крім директора, працює його дружина та його син. Оскільки свого музичного обладнання у палаці немає, директор укладав угоди з сином, який мав таке обладнання, й обслуговував події палацу. Тоді ж була порушена кримінальна справа проти директора "Текстильника" за фактом отримання хабара. То для мене було трохи дивно, бо палац розвалюється, грошей ніби на поверхні немає — і як медом помазано, — вдався до історії міський голова Рівного Володимир ХОМКО.

Деталі мер доручив озвучити начальнику міського управління комунальної власності Наталії ПОЛІЩУК, мовляв, "ви такого і не чули". За словами пані Наталії, у 2007 році підприємець-власник більярдного клубу "Піраміда" уклав з керівництвом "Текстильника" інвестиційну угоду. Вона передбачала добудову підприємцем танцювальної зали і за це — отримав оренду на 15 років.

— Навіть примітивний підрахунок показує, що ті площі, які здаються в оренду, можуть окупитися за 3-4 роки, — втрутився Хомко. — Більше того, ми викупили з великим трудом "Холідей", який також не платив оренди. Гірше того — ідуть суди. Зараз суд перенесений, якщо ми його програємо — доведеться повертати два мільйони за добудову до палацу. Ми ж подали в суд, аби повернути хоч ті площі, які зараз незаконно займаються.
— Протягом усіх років на утримання двох великих структур, як Палац культури і Будинок культури, кошти не виділялися, тобто директори були один на один із тим, як же їм утримувати всі ці системи і приміщення, — вступилася за керівників культзакладів голова гуманітарної депутатської комісії Рівнеради Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО. — У 2008 році на цій же трибуні ви, Андрію Петровичу (звернулася вона до начальника управління культури та туризму Андрія Ткачука, який і доповідав це питання з трибуни — авт.), переконували нас, депутатів, що дуже треба затвердити інвестиційний договір, що він вигідний для міста. Адже підприємець добудовує частину приміщення, передає половину у власність міста, а за другу половину він на цю суму не буде сплачувати орендної плати.

Підприємець усі ці роки не сплачував цілком законно, тому що депутати затвердили інвестиційний договір. Тоді депутати дуже сперечалися, але нас переконали, що це вигідно. Зараз же, щоб зняти це питання, депутати профільної комісії проголосували за створення одного клубного закладу, оскільки Будинок культури в стані реконструкції, і, можливо, ми після завершення її повернемося до цього питання.

— Наскільки я пам’ятаю, нам взагалі обіцяли, що інвестор побудує танцювальний зал за ці кошти, — додає депутат Юрій ЗАПОРОЖЕЦЬ, який, як і пані Світлана, у Рівнераді засідає не перший термін. У залі чуються нарікання, що жодних даних про попередні домовленості "новим" депутатам не роздали...

— За договором, підприємець мав добудувати 705 квадратних метрів. Натомість він ввів в експлуатацію першу чергу — 340 квадратних метрів, яка потрібна йому для користування, і якою він і користується. Тобто зобов’язання інвестиційної угоди він не виконав, — вступилася за колегу-начальника управління Наталія Поліщук.

Між тим згадали і про "Міський будинок культури", що у парку імені Шевченка.

— Сім років не діє Будинок культури, він у напіврозваленому вигляді, але має штат, є гуртки, а у них — керівники. Щоправда, частина, де вони займаються, відремонтована. Перспективи повноцінно запрацювати у найближчі три роки у будинку немає. Ну хіба не доцільно створити одну структуру, яка опікуватиметься ними обома? — продовжив тему об’єднання мер. — Наголошую, що ні одна ставка художнього керівника не постраждає. Якщо відремонтуємо Будинок культури у парку, будемо розглядати. Можливо, знову роз’єднаємо.

Втім, як завжди, найдієвішими виявились переконання, пов’язані з грошима.
— Наскільки мені відомо, судове засідання було перенесене за клопотанням ради щодо майбутньої реорганізації — рішенні, яке ми розглядаємо. І суд задовольнив це клопотання саме за умови якогось доказу щодо злиття цих закладів. На кону — стягнення 2 мільйонів 700 тисяч гривень, — зазначив депутат міськради Руслан ШЕВЧУК. — Є можливість припинити провадження у справі, якщо проголосуємо за злиття. Ми хочемо реанімувати ці два заклади, а не отримати стягнення в 2 мільйони.

І хоч від обранців іще звучали пропозиції заслухати думку директорів закладів, аби уникнути чергових пікетів, чекати керівників депутати не стали й проголосували за об’єднання.


Коментар:
Олександр ЖЛУКТЕНКО, приватний підприємець, власник більярдного клубу "Піраміда":
— У випадку з добудовою я виступив як інвестор. Вклав гроші, натомість ця сума мала мені зарахуватись як майбутня оренда. Зі свого боку, я домовленість виконав. Натомість мені ніхто не дав ніяких документів. З міським головою ми двічі домовлялись про врегулювання питання і мирову угоду. Але справа не вирішувалась. Тоді я змушений був йти до суду.
Виграв справу у суді у Рівному, а потім ще й у Львівському апеляційному. Я не знаю, чого хотів добитись попередній директор Палацу культури Левшук. Нинішній же керівник Тарас Максименко, наскільки я зрозумів, не збирається виганяти орендарів, а навпаки — їх залучати.