"ОГО" дізнавалась, як пояснити дитині, що у неї буде братик або сестричка

Любов’ю та терпінням запасайтесь заздалегідь
Виховання дитини — це приємна проблема, яка не перестане бути актуальною доти, доки існує людство. Через період дитячих ревнощів проходять практично всі сім’ї, де є більше однієї дитини. Лікарі радять: батькам необхідно заздалегідь підготувати старшу дитину до появи у неї брата або сестри та докласти всіх зусиль, щоб старша дитина не відчувала себе обділеною увагою дорослих.

— Повністю уникнути дитячих ревнощів неможливо, — розповідає психолог Жанна ФУРС. — У такій ситуації варто заздалегідь запастися любов’ю та терпінням. Дитині у такий період потрібно частіше розповідати про майбутнього братика або ж сестричку, разом розмірковувати про те, як його доглядати. Із появою маляти старшу дитину можна привчати до обов’язків з догляду за молодшою. Таким чином, первісток почуватиме відповідальність. Однак, досить часто від дітей можна почути запитання: "Мамо, а кого ти більше любиш — мене чи братика (сестричку)?". У цю мить маляті важливо почути, що саме його люблять більше. Один татусь вигадав хорошу та повчальну відповідь: "Усі батьки дуже сильно люблять своїх діток. Але ти з’явився на три роки раніше, тому тебе ми любимо аж на цілих три роки більше!"

Між тим, частими бувають випадки, коли дитина все-таки проявляє свій ревнивий характер.

— Коли ми з чоловіком дізналися, що вдруге станемо батьками, синові Денису було майже півтора року, — ділиться рівнянка Наталія ДОВГА. — Звичайно, дитині до двох років багато чого пояснити важко. Але із самого початку я розповідала йому, що у мами в животику росте маленька дитинка, пропонувала погладити животик. Гуляючи вулицею, звертала його увагу на малесеньких діток. Невдовзі він уже сам, коли бачив немовлят, показував на животик і казав: "манісь доня" (малесенька доня). Через деякий час, коли Дениско в пологовому будинку побачив сестричку, в його очах загорівся "вогник захоплення". У ту мить я подумала: "Ну все — тепер від малої не відійду ні на крок". Але більшість переживань виявились марними. Дійсно, спочатку в Дениса був гіперінтерес до нової маленької людини в нашій квартирі, але ця цікавість абсолютно не була агресивною — навпаки, синочок копіював нашу поведінку і цілував, обіймав сестричку. Дуже емоційно реагував, коли його так звана "допомога" не приймалась. Попри це, через місяць від народження доні Дениско зрозумів, що сестричці перепадає більше уваги від мами і тата. Ось тут і почали потроху проявлятися його ревнощі. Він міг вдарити сестричку або вкусити її за пальчик. Почав прикидатися немовлям, копіюючи жести, міміку і крик немовляти. У такі моменти ми пояснювали, що любимо і його, і сестричку. Що він старший хлопчик, а отже розумніший, і багато чого зможе навчити маленьку доню.

Другу вагітність довго не відтягують
Для подружжя вагітність і народження — це не просто поява дитини. Це також народження їх як батьків — нові ролі, нові обов'язки. За словами завідуючого консультативно-діагностичним блоком КЗ "Рівненський обласний перинатальний центр" Олега МЕЛЬНИЧУКА, особливих нюансів у другій вагітності фактично немає. Однак процес появи на світ малюка проходить трішки швидше.

— Після народження первістка більша частина породілей заявляють, що це було вперше і востаннє. Між тим, через деякий час поголовий стрес проходить та забуваються усі неприємні моменти, і вони народжують вдруге, — каже Олег Юрійович. — Жінка у період другої вагітності психологічно більше підготовлена до пологів, якщо, звичайно, між першою та другою вагітностями невеликий проміжок часу. Нині все частіше жінки наважуються вдруге стати мамами. Проте, віковий поріг першої вагітності за останні десять років підвищився до 30-річного віку. Саме тому ті, хто планує народження другої дитини, довго не відтягують.

Керівник Рівненської міської молодіжної громадської організації “Школа мам” Лілія РОМАНЕНКО пояснює, що існує безліч повчальних прикладів, коли батьки не надто серйозно ставились до того, аби повідомити старшу дитину про народження братика чи сестрички. Як наслідок — справжня агресія. Особливо гостро це відчувається у тих сім’ях, де різниця між дітьми 12-15 років.

— Прикладів такої поведінки безліч. З власної практики маю випадок, коли мама залишила чотирирічну доньку з новонародженим і пішла у магазин. Немовля невдовзі почало плакати, тоді старша донька накрила його подушкою, щоб не заважало їй гратись, — каже Лілія Григорівна. — Цього не сталося б, якби мама рівномірно розподіляла любов та ласку. Адже діти не розуміють словами, вони сприймають навколишній світ емоціями та вчинками батьків. Вагітна жінка має привчати свого первістка до того, що у нього буде молодший братик або сестричка, про якого потрібно піклуватись. Варто дитині давати гладити животик, цілувати його, пояснювати, що коли з’явиться немовля, з ним буде потрібно ділити іграшки, солодощі. Саме тому у багатодітних сім’ях діти виховуються більш добрими та чуйними, адже виховані вони таким чином, щоб допомагати найменшому.