200 тисяч за дитячу посмішку — чому рівненські журналісти "пошиються в дурні" [+Фото]

Сьогодні паралельно з репетиціями благодійної вистави у Рівненському облмуздрамтеатрі фотографували маленьких пацієнтів онкогематологічного відділення обласної дитячої лікарні. Хочемо до Дня захисту дітей та Дня журналіста відкрити фотовиставку.
Власне, ідею зробити благодійну фотовиставку, присвячену онкохворим дітям, ми запланували зробити місяць тому з керівником фотостудії "У фарватері істин" Олександром Харватом та очільницею громадської організації "Відкрий серце" Тетяною Герасименко. Маємо за мету показати тих дітей, розповісти про їхню боротьбу, можливо, це розтопить серця людей і заохотить допомогти.
Тим паче, якраз розпочались репетиції в театрі вистави "Пошились у дурні", приуроченої до Дня журналіста, яку ініціювала прес-служба ОДА. Її самі журналісти-актори вирішили зробити благодійною. І прив’язати до обласної благодійної акції "Подаруй можливість жити". І проект фотовиставки сюди вписується ідеально. Адже всі можуть побачити, за що ми боремось. Тим паче, що подвійний показ журналістської вистави дає можливість зібрати на лікування діткам кілька тисяч гривень… А то й більше. Тому тут нам і справді не шкода "пошитись у дурні". Адже лікування лише однієї такої дитини впродовж року коштує понад 200 тисяч гривень.

Ручка з катетером

Так ось, сьогодні вибрались познімати діток в обласній лікарні. Залишили на дві години роботу, репетиції — і поїхали. Зараз там якраз лікується 19 діток різного віку. Не хотіли з цього влаштовувати подію, тому не запрошували ні пресу, ні клоунів. Я, Тетяна Герасименко, редактор порталу OGO.ua Юліана Тет, фотографи Олександр Харват та Олена Зень. Взяли лише кілька десятків гелійових кульок діткам. Окрема подяка за них рекламно-маркетинговій компанії "Неомарк".

Переступити поріг онкогематологічного відділення було непросто. Адже дітки там різні і за віком, і за важкістю захворювання. Одна з маленьких пацієнток настільки знеможена хворобою, що може лише лежати нерухомо. А це кількарічна дитина!

У більшості на руках катетери не менше, ніж тоненька дитяча ручка. Втім, навіть найменші – радіють кожній хвилині життя. Вірять в одужання. Разом з нами малюють кульці очі та посмішку.
З розумінням поставились до нашої ініціативи і батьки. Адже коли є хоч маленький шанс – ним варто скористатися.

Так що невдовзі зможете побачити на фотовиставці та у рівненських газетах розповіді про 11 маленьких крихіток та інформацію про те, як їм допомогти.

Баба Яга проти…

Але ж по поверненні в редакцію дізнався новину неприємну. Поки одні журналісти репетирують, шукають нові ідеї для збору коштів дітям, інші, точніше інший, катає на них скарги та інформаційні запити.
Чесно скажу, за останній час не бачив такого єднання журналістів з різних редакції. На рівні дружби — так… А так, щоб різні за віком та місцем роботи журналісти робили спільну справу, та ще й з благородною метою… Це радує. І ні політична, ні комерційна приналежність тут не мають жодного значення. Наприклад, у конкурсі "Пузата мама" нам допомагала ВО "Свобода", а зараз у "Подаруй можливість жити" – Рівненська ОДА. І мені не соромно. Бо той, хто хоче зробити добру справу – зробить. І навіть чийсь злий умисел спрямує на добро. А байдужий ледар буде заважати.
Як наш колега Володимир з одного агентства накатав інформаційний запит з питаннями – хто ж тим журналістам для благодійного концерту безплатну залу надав, як то хтось готовий щось безкоштовно робити…
І хоч це запит адресувався прес-службі, але я вважаю його смачним плювком і в мій бік. Як і решти моїх колег. Нічого, обітрусь, я знаю, навіщо це, стерплю… На відміну від того, який плює.

Повна версія статті — у блозі Юрія Дюга.