Громадські організації Рівного хочуть взяти бункер Коха під опіку

Бетонні стіни, холод і сирість. Кілька невеликих кімнат, на стінах яких промінь невеликого ліхтарика вихоплює залишок дроту. У коридорі між кімнатами — шахта, заповнена водою бурого маслянистого кольору.

"Там внизу дизельна установка. Очевидно, вона десь протікає і тому вода така..." — це голос Романа, людини, яка вже кілька років мало не живе в колишньому бункері нацистського гауляйтера Еріха Коха.

Десяток людей смикають Романа, ставлячи безліч питань про бункер. От так завершився круглий стіл, ініційований молодими активістами Рівного стосовно майбутнього пам’ятки Другої світової війни...

Питання про майбутнє бункера Коха у Рівному знову на вустах у громадськості. Кілька місцевих молодих активістів (з числа представників громадських організацій та журналістів) вирішили знову підняти питання відновлення цього об'єкта не тільки як історичної пам'ятки, а й можливої туристичної "родзинки" міста.

Чи "протопчуть" туристичну стежку до Рівного?

Саме задля цього днями ті, кому небайдуже, збудують на місці бункеру офіси чи там дійсно облаштують щось вартісніше, — зібрали за круглим столом 31 травня представників громади, влади та ЗМІ.

Справа в тому, що нещодавно міська влада (а саме у комунальній власності міста сьогодні перебуває бункер Еріха Коха, при цьому маючи статус звичайного нежитлового приміщення) вирішила розірвати договір оренди з ВАТ "Укрцемремонт". На даний момент з цього приводу якраз триває судовий процес, адже офіційно договір був укладений до 27 квітня 2012.

Що приховують німецькі бункери?

Ось і виникає питання: що далі буде з бункером Коха? Виставлять на аукціон і віддадуть в оренду комусь іншому? Чи захоче міська влада сама фінансувати відновлення бункера (при тому, що він і досі так і не внесений в реєстр історичних пам'яток України)? І без відповідних документів чи знайдеться інвестор, який вклав би у це діло гроші?

Наразі громадські активісти підготували альтернативне рішення — взяти бункер під свою опіку. Своїми силами відновити хоча б наземну частину бункера, а при можливості — довести його до ладу як туристичний об'єкт.

Роман Жилін, представник того ж таки ВАТ "Укрцемремонт", свого часу не на жарт захопився долею бункера. Тепер, коли за відсутності коштів підприємство фактично "закинуло" приміщення, Роман власними силами намагається хоч якось підтримувати там порядок та чистоту.

Останній бункер

Він самотужки досліджує бункер та його історію, шукає вхід у підземні галереї. Роман впевнений, що у підземній частині бункера Коха можна знайти речі набагато цікавіші та ще більш історично вагоміші. Однак на все потрібні гроші, які зараз мало хто хоче вкладати у таку "неприбуткову" справу.

Чи ж погодиться міська влада віддати бункер у руки громадських організацій? Чи знайдеться хтось інший, який виставить "кращу ціну" за нього?