Трійця — трьома святами багата

Походження свята Трійці трактують по-різному. Одні джерела стверджують, що Бог у цей день створив землю і засіяв її зеленню (від цього й Зелені свята). Інші — вважають, ніби Христос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною, а тому — й триденне свято. Деякі матеріали твердять, що Христос, в’їжджаючи до Єрусалима на ослику, обрав собі шлях по пальмовому листю – звідси й зелене клечання. Чимало статей стверджують, що триденне свято пов’язане з Богоотцем (неділя), Богосином (понеділок) та Богодухом (вівторок).

У давнину наші пращури пов’язували трійчанські свята з буянням природи, яку вони свято шанували. Підтвердженням цьому й така знакова особливість Трійці як оздоблення помешкання травами та гілками дерев.

Імовірно, початки відзначення Зелених свят сформувались ще в дохристиянські часи. Поетичний настрій цього дня, пов'язаний із спілкуванням з природою, був настільки живучим і шанованим, що християнство змушене було залишити його з-поміж великих свят.
Здебільшого, Зелені свята починалися в п’ятницю. Жінки до схід сонця йшли до лісу, щоб заготовити лікарські трави. Того дня також збирали росу, якою лікували хворі очі.

У суботу напередодні Трійці селяни рвали материнку, чебрець, полин і прикрашали запашним зіллям світлиці. Надвечір на Клечальну суботу наші предки йшли босоніж (аби дерево не всохло) до лісу й запасалися галузками липи, ясена, осики або клена. Ними оздоблювали обійстя – ворота, хлів, тини, одвірки хати, а також оселі. Осикове гілля приправляли лише в глухих кутках подвір’я, щоб відьми не заходили. Традиційно це дерево вважали грішним, адже осика пропустила цвяхи, коли розпинали Христа...

Особливо урочисто відзначали П’ятидесятницю. За дохристиянським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге (після Великодня) виходять на світ із землі. Під час квітування жита (Трійця якраз припадає на цю пору) їхні душі воскресають. Перевтілившись у русалок, вони переховуються у житі, намагаючись залоскотати хлопців і дівчат, тому в цей час молодь остерігалася перебувати серед хлібних нив.
У деяких регіонах дівчата на Трійцю ворожили на вінках (так як у нас це роблять на Івана Купала). Одружені ж чоловіки й жінки вранці йшли з їжею до родинних могилок.

Багато де у Клечальний понеділок після відправи в церкві селяни обходили поля, щоб град не побив посіви й засуха не випалила збіжжя. Цей похід здебільшого супроводжувався світськими піснями.

Третій – Богодухів – день завершував трійчанські свята. Того дня, зазвичай, молодь водила хороводи поблизу села чи збавлялася іншими дійствами. А ще того дня освячували криниці.

Хоча Зелені свята й пов’язані з теплою погодою, в народі застерігали: «До Святого Духа держіть кожуха». Зелені свята відкривали дорогу справжньому літу. Як казали в народі, Трійця трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом.