У Рівному створюють заклад для соціально незахищених дітей старше 16 [+ІНТЕРВ'Ю]

– Пані Ларисо, чому у вас виникло бажання створити в обласному центрі заклад соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді, які мають функціональні обмеження?
– До мене, як до депутата, звернулися батьки учнів навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина» з проханням створити такий заклад. Адже вихованці центру старші 16 років змушені проводити свій час практично постійно вдома, наодинці з власними проблемами. А це аж ніяк не сприяє їх соціальній адаптації. Проте вони є членами українського суспільства, які мають ті ж права, що й усі громадяни України. Тому їхні права мають бути захищені, визнані на повноцінне життя в суспільстві, а держава в свою чергу має створити реальні умови для їхньої реабілітації, адаптації та соціальної інтеграції.
Дітям із вродженими і набутими вадами розвитку потрібні спеціальні умови виховання і навчання, спрямовані на коригування їхніх недоліків, просування в загальному розвитку і соціалізації. А постійно перебуваючи вдома, такі люди здебільшого не розвиваються й інколи стають важкою ношею для родичів і близьких. Одночасно вони самі потерпають від такого перебування в замкненому середовищі.
Частина людей з особливими потребами, які за віком перестали відвідувати спеціалізовані заклади освіти, в домашніх умовах швидко деградує і втрачає навіть мізерні навички, здобуті під час навчання. А для того, щоб не зупинитися в розвитку, їм необхідна постійна підтримка спеціалістів, хоча б часткова зайнятість, спілкування з однолітками, відчуття потрібності. Щоб заповнити вакуум в їхньому житті, ми повинні знайти можливість і створити дітям та молоді у Рівному такий заклад. Ми хочемо, щоб до нас ходила молодь віком від 16 до 35 років. Запланували зробити майстерні, гуртки за інтересами, спортзал. З допомогою фахівців-психологів, педагогів діти зможуть постійно розвиватися і займатись улюбленою справою. Тобто жити повноцінним життям. А це саме те, чого так прагнуть їхні батьки.

– А скільки дітей з особливими потребами вже чекає на відкриття нового закладу?
– Мені вже принесли від батьків таких діток 61 заяву. І я переконана, що кількість охочих потрапити до нас зростатиме. Адже ідеї створити такий центр вже два роки. Тобто всі батьки учнів «Особливої дитини», а там нині виховується понад 180 діток, розуміють нагальність відкриття цього закладу. Але от порозуміння на різних гілках влади вони раніше не знаходили. В нашому місті нині налічується близько 1300 осіб із вадами розвитку до 18 і 1700 – від 18 до 35 років. Їхня кількість, як це не сумно, щороку зростає.

– На якій стадії перебуває реалізація проекту?
– Уже створено депутатську групу, яку я й очолюю, підготовлено необхідні для створення такого закладу документи. Нині спільно з міською владою вирішуємо, де ж він розташується. До речі, в Україні подібні заклади існують в Одесі, Вінниці та Івано-Франківську. Вірю, що незабаром і в нас такий відкриють.

– У 2010 році ви стали «Жінкою року» в номінації «Жінка-благодійниця». Після того як вас обрали депутатом, далі займаєтеся меценатством?
– Так. Добра людина ділиться не від свого багатства, а від свого вміння співчувати, від душевної чистоти, виявляючи свою совість. Щоб робити добру справу, не потрібні мільйони гривень, потрібно лише щире бажання допомогти тим, хто цього потребує. Я не люблю афішувати свою меценатську діяльність, бо переконана: у благодійності тихий голос.

За матеріалами: "7 Днів"