Рівнянка дефілювала на Всеукраїнському конкурсі художнього розпису тіла

Конкурс, який досі не мав аналогів в Україні, поставив за мету популяризувати традиції гончарства через художній розпис тіла саме на гончарську тематику. (Англійське слово “бодіпейнтинг” перекладається як “розмальовування тіла”). У тому числі ― і з використанням гончарної сировини, тобто глини та ангобів (це рідка кольорова глина, яку використовують не для ліплення, а для розпису готових гончарних виробів).
Проводився “BodyCeramicFestUkraine” у рамках третього тижня Національного Гончарного Здвиження «ЗДВИГ-2011». “ЗДВИГ” проходив на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, що на Полтавщині. Загалом це був цілий каскад наукових, пізнавальних та розважальних заходів гончарської тематики ― такий собі мультифестиваль, однією зі складових якого і став конкурс художнього розпису тіла.
Учасників конкурсу було більше десятка ― окрім представників Полтавщини, бажання виступити в ролі моделей виявили молоді люди (вік учасників ― від 16 до 35 років) з Дніпропетровська, Одеси та Рівного. Шукали конкурсантів через інтернет. Зголосились переважно студенти, які вивчають живопис та декоративно-ужиткове мистецтво. Кожен із них мав представити на суд журі роботу на тему “Гончарний всесвіт на мапі людського тіла”. Тобто, розписуючи себе, потрібно було використати малюнки, які в тому чи іншому регіоні України застосовуються для розпису гончарних виробів.
Рівнянка Тетяна Солнцева, яка працює редактором, обрала собі для участі в конкурсі образ “Дівчина-весна”.



- Кожен учасник працював у парі “модель ― майстер”, - ділиться враженнями Тетяна. - Моїм майстром була Дар'я Шитіна з Новомосковська на Дніпропетровщині. Робота зайняла п'ять годин, а матеріалами (спеціальна фарба для тіла, яка не розтікається, пензлі, палітра тощо) всіх учасників забезпечували організатори. Можна було використовувати й допоміжні елементи ― шкіру, траву, гончарські вироби. Поки Дар'я мене розписувала, я плела вінки із трави та польових квітів, які вона назбирала на світанку перед конкурсом. Вінки також стали частиною мого образу. А в малюнку на тілі ми вирішили використати саме опішнянську “мальовку”, тобто орнаменти, якими оздоблюють гончарські вироби саме в цьому регіоні Полтавщини.
Конкурс був відкритим, попереднього кастингу не проводили. Короткий інструктаж із техніки дефіле ― і учасники вийшли на імпровізований подіум. Журі, до складу якого увійшли вітчизняні гончарі, керамісти та мистецтвознавці, очолив голова Міжнародної асоціації тату і пірсинга Віктор Карпенко з Києва. Визнаний майстер татуювання був приємно вражений тим, що його запросили очолити журі на такому нетиповому конкурсі, адже така субкультура як тату ― далека від гончарства. Утім, у підсумку Віктор Карпенко залишися дуже задоволений і експозицією опішнянського музею, і побаченим на конкурсі. Він висловив організаторам низку зауважень, які допоможуть у майбутньому проводити змагання на вищому рівні. Тату й бодіпейнтинг, - наголосив голова журі, - речі справді споріднені, адже і одне, і інше ― це мистецтво, яке знаходить вираження через малюнок на людському тілі.
- Нам з Дарією не пощастило стати головними переможцями конкурсу, але для нас сама участь уже стала перемогою, - каже Тетяна Солнцева. - Численні туристи, журналісти, місцеві жителі оточили учасників щільним кільцем. Усі нас розглядали, просили дозволу сфотографуватися ― таки приємно було відчувати себе в центрі такої уваги. Поєднання сучасності, однією з ознак якої є численні конкурси краси та модельні покази, та нашої минувшини, національних традицій, до яких належить гончарство, - це був справді креативний задум ентузіастів із Опішної на чолі з куратором нашого конкурсу Оксаною Яценко, якій дуже вдячна за допомогу, розуміння, підтримку. На спільне переконання учасників, унікальний конкурс - удався!