29.07.2011, 17:02

Відбила у подруги коханого, а згодом стала їй свахою

Оксана і Галя були нерозлучними подружками. Скрізь разом: і в садочку, і на вулиці. Завжди. Жили на одній вулиці, лише кілька будинків розділяли їх. Сиділи за однією партою в школі, домашні завдання робили разом, допомагали одна одній.

Оксані легко давалась математика, а Галя терпіти цифри не могла, тяжко їй давалась ця наука.

От мови, література, історія, біологія — все на "відмінно".
Коли почали задивлятись на них хлопці, подруги лише сміялись. Повертаючись додому зі школи, обговорювали найпотаємніше, читали разом записки.

Найбільше що було розповідати Оксані, бо на неї особливо задивлялись хлопці. Вона виділялась у класі з-поміж інших дівчат: висока, з гарним темним волоссям і напрочуд гарними очима, оповитими густими віями. Вона, як вітер, — то тут, то там. Весела, говірка, аж занадто.

А Галя — тиха, спокійна, з густим рудуватим волоссям та ще й з ластовинням на носі. Її дратували ці плямочки — хотіла їх здерти, вивести якимось кремом, але марно. Не раз мама втішала, що воно їй личить, те ластовиння. Хлопцям подобалось її товариство, поважали її як старосту класу і хорошого друга. А їй страшенно хотілось отримати бодай маленьку записочку, але так ніхто нічого і не написав.

Уже коли закінчували дев’ятий клас, на перерві таки передали Галі маленький клаптик паперу. Зраділа, серце забилось у тривозі: а може, там написано щось і в ластовинні. Чому це він обрав не мене? Ігор давно мені подобається”.

Продовження читайте на сайті "Рівненської газети"