16.08.2011, 09:34

Громадянин Латвії звинувачує володимирецького суддю у дискримінації та хамстві

У Володимирецькому районному суді ніяк не порозуміються суддя, що веде справу, та громадянин іншої країни, який представляє у суді інтереси своїх родичів. Розгляд справи постійно відкладається, до того ж лунають звинувачення в упередженому ставленні та навіть дискримінації за національністю.

Громадянин Латвії Дмитріїс Степушинс 19 липня цього року приніс у Володимирецький районний суд доповнення до документів у справі своїх племінників, яку розглядав цей суд. Мова йде про визнання факту проживання юнаків на території України, яке дозволить їм отримати так зване "чорнобильське" посвідчення.

— Хлопці переїхали в Україну з Латвії у 1987-му році, відтоді постійно тут мешкали у Володимирецькому районі в селі Антонівка, ходили у школу, отримували медичну допомогу, — розповів Дмитріїс Степушинс. — Втім, коли постало питання визнання цього факту, суддя Леонід Закревський, який веде справу, поставив під сумнів довідки, які нам видали і у школі, і у медичному закладі.

Фактично, він поставив під сумнів правдивість документів, виданих державними закладами. Попросив надати ще свідків і зі школи, і з лікарні та додаткові документи. Справа, яку мали розглянути 1 липня, була перенесена на 18 липня, а згодом — на 22 липня. Додаткові документи я приніс у суд 19 липня. Але замість того, щоб вирішити справу із впорядкуванням документів, я отримав неадекватне відношення судді Закревського до мене як іноземця та родича позивачів у справі, та моїх племінників також.

За словами пана Дмитріїса, суддя виявив свою неприязнь до нього як громадянина Латвії, коли відмовився мирно вирішити мовне питання. Справа у тім, що спілкувався суддя українською, яку латиш розуміє не повністю.

— Я попросив говорити зі мною російською, щоби ми могли порозумітися, але суддя не зреагував. Сказав, що ми знаходимося в Україні, а українська тут — державна мова. Тож я попросив його надати мені перекладача, щоб я міг теж спілкуватися рідною мовою — латвійською.

Втім, перекладача мені не надали. А суддя рознервувався, почав кричати та ображати мене, наче намагався мене залякати. Я перепитав, чи він так ставиться до мене, тому що я громадянин Латвії. Усім своїм виглядом суддя показав, що я був правий. Після цього він відмовився приймати у мене доповнення до документів.

Пан Степушинс нарікає, що за 12 років роботи в еміграційній службі він уперше опинився у такій ситуації.

— Як представник іншої країни, я вважаю, що суддя не має права так поводити себе, порушуючи права і свободи громадян, а тому довіряти правосуддю не можна. Я не можу збагнути, як такі інстанції можуть знущатися над людьми, — каже пан Дмитріїс.

Продовження читайте в он-лайн версії газети ОГО.