Гривні — 15 років!

“Держава — це армія, кордон і гроші. Маємо все!”, — під таким заголовком вийшла перша сторінка однієї з газет Тернополя в останні дня серпня 1996-го, коли стало відомо про запровадження національної грошової одиниці вже найближчими днями. (Про грошову реформу було оголошено наступного дня після Дня Незалежності — 25 серпня 1996 року). Справді, введення в обіг повноцінної національної валюти на противагу купонокарбованцям, які сприймались як ознака перехідного періоду становлення національної грошової системи, значною мірою ознаменувало своєрідний рубікон: маємо власну державу — і маємо власні гроші!

Між тим, робота над запровадженням національної валюти України розпочалась іще до проголошення Незалежності. Ще за часів СРСР постійна комісія Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством, яку очолював наш земляк Володимир Пилипчук, організувала розробку дизайну гривні, розрахунок кількості грошових знаків у обігу та визначення структури номіналів, пошук потужностей із виготовлення національної валюти.

До речі, спочатку планувалось, що, окрім звичних нам номіналів монет, будуть випущені й монети у 3, 15 та 20 копійок (як, власне, було за Радянського Союзу). Банкноти ж мали бути номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 та 200 гривень. Пізніше вирішили замінити 3-гривневу купюру 2-гривневою, а 25-гривневу — 20-гривневою. А “двохсотка” виявилась не найбільшою за номіналом з-поміж гривневих банкнот — “вінцем” всієї гривневої “лінійки” стала купюра номінальною вартістю 500 гривень.



Нині і “двохсотки”, і “п'ятисотки” зустрінеш в обігу нерідко. За даними головного управління статистики у Рівненській області станом на травень нинішнього року, середня заробітна плата на Рівненщині становить 1999,67 грн. Найвищі заробітні плати залишаються у сфері фінансів — 3248,79 грн, лісового господарства — 2579,83 грн, промисловості — 2907,01 грн. А ось у 2002 році автор цих рядків готував для однієї з газет матеріал під промовистою назвою: “Не з нашими зарплатами про двохсотки мріяти”. Для того часу — висновок логічний: за офіційними даними Держкомстату, середня заробітна плата за 2002 рік склала 376,38 гривень — навіть двох “двохсоток” не буде!..



У різний час слово "гривня" означало спершу мідяну монету номіналом у дві з половиною, згодом — у три копійки, а з часом — срібну, вартістю у десять копійок. А загалом походження слова “гривня” виводять від прикраси з золота чи срібла у вигляді обруча, який наші предки носили на шиї (тобто — на «загривку»). Історія гривні — давня: ще в “Повісті минулих літ” її вже згадують як платіжний засіб. Відтак, запровадження гривні як національної грошової одиниці України в 1996-му мало солідне історичне, національне підгрунтя. А от нинішню копійку спочатку пропонували назвати і “резана”, і “сотий” - але в підсумку зійшлись на назві, звичній іще з радянських часів.

Грошові реформа 1996-го — напевно, найбільш “безкровна”, спокійна реформа з усіх бурхливих змін часів Незалежності. У перший же її день перерахували з карбованців у гривні за курсом 1 до 100 000 усі ціни, зарплати, пенсії та стипендії, тарифи, вклади, кошти на рахунках підприємств. Упродовж двох тижнів карбованець і гривня ще паралельно перебували в обігу, але після 16 вересня гривня остаточно й повновладно запанувала у вітчизняному грошовому обігу.

До речі, нинішній рік — ювілейний для ще двох грошових реформ — 1961 та 1991 років. Якщо в 1961-му відбувся звичайний обмін старих грошових купюр на нові та відповідний перерахунок зарплат і цін (за курсом 10 до 1, так звана “хрущовська” грошова реформа), то несподівана грошова реформа 1991-го викликала набагато більш неоднозначний резонанс. Реформу 1991-го пов'язують із покійним нині Валентином Павловим — першою і останньою людиною, яка за часів СРСР офіційно обіймала посаду прем'єр-міністра. За вісім днів після його призначення на цю посаду, пізно ввечері ЗМІ оголосили про вилучення з обігу та обмін купюр номіналом у 50 та 100 карбованців зразка 1961 року на більш дрібні купюри того ж року випуску (згодом в обіг було введено й нові 50- та 100-карбованцеві банкноти). На обмін було дано лише три дні, а можливість обміну суми, більшої, ніж 1000 карбованців на одну людину, розглядалась спеціальними комісіями.



Знаючи, що до моменту початку процедури обміну залишилось декілька годин, хтось із рівнян встиг розрахуватись великою купюрою, придбавши щось у буфеті на вокзалі (більшість закладів торгівлі в цей час уже були зачинені). Хтось - розрахувався з таксистом. А у великих містах, де на вокзалах до опівночі працювали поштові відділення, дехто з винахідливих відправив грошовий переказ... самому собі чи родичам — аби отримати переказану суму вже дрібнішими купюрами. Одне слово, як завжди в нас буває у випадку ініційованих владою неоднозначних новацій, народ кинувся проявляти чудеса винахідливості.

Загалом реформа 1991-го довіри тодішній владі не додала, та й, як зазначали згодом експерти, задекларованої цілі — позбутися надлишкової грошової маси й бодай частково перемогти товарний дефіцит — особливо не досягла, хоча з обігу вилучили 14 мільярдів карбованців готівкою. Невдовзі “відпустили” ціни, слово “інфляція” стало одним із найбільш уживаних, і Україна вступила в найнестабільніший період своєї новітньої історії... У порівнянні з яким реформа 1996-го — справді світла сторінка в літописі нашого державотворення: неконфіскаційна, проста в реалізації реформа, ще й із виразним патріотичним звучанням!

Тож побажаймо самі собі: нехай у наших кишенях завжди водяться гривні - в кількості достатній, аби задовольняти наші потреби!