Ми у Facebook
18.11.2011, 15:58

Чоловічі розваги: Губернатор Рівненщини Василь Берташ: "Мій рекорд - 300-кілограмовий кабан" [+ІНТЕРВ'Ю]

Перший гість проекту "Чоловічі розваги по-рівненськи" Віктора Данилова - голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ. Уродженець Рокитнівщини, він з дитячих літ звик до спілкування з поліською природою. Навіть місце народження Василя Михайловича звучить символічно - село Лісове! Досвідчений мисливець, Василь Берташ чимало знає про справжні чоловічі розваги. Незважаючи на постійну зайнятість, очільник області намагається регулярно знаходити час для улюбленого відпочинку. Про окремі найяскравіші його моменти - у нашій розмові!
Що таке вибух адреналіну - знає кожен справжній чоловік. Наші герої ще крутіші. Вони не бояться не тільки ікластого сікача, а й журналістського диктофона. Про свої чоловічі захоплення - полювання, риболовлю, активний відпочинок на природі відомі та успішні рівняни розповідають автору нашої нової рубрики "Чоловічі розваги по-рівненськи" Віктору Данилову.

- Що для Вас особисто є "чоловічі розваги"?
- Я люблю спорт. Багато років займався ним професійно. Спочатку це була легка атлетика, потім - важка, зокрема, гирьовий спорт.
Подобається кататись на гірських лижах. Під час зимових свят, з 2 січня, намагаюсь "викроїти" декілька днів і для цієї розваги. Найчастіше це Буковель, рідше - Закопане, Австрія. Коли мчиш на великій швидкості з гори, почуваєш себе справжнім професіоналом у цій справі.

У 2008 році був у Словаччині. Пригадую, як спускався з гори "Льодовик". Тут мене "підрізає" німець і палкою влучає прямо в обличчя. Одразу госпіталізували, наклали шви, довелося лікуватись, не тільки відпочивати.

Захоплююся мотоспортом. У мене кросовий YAMAHA-250. Кому подобаються мотоцикли - мене зрозуміють. Це ніби їзда на конях. Мотоцикл досить м’який, я б сказав, навіть стрибучий. На великій швидкості забуваєш про все. Особливо, коли їдеш не асфальтованими дорогами, а лісовими. Важливо навчитися концентрувати увагу, бути зосередженим.

До речі, їзда на конях - це також один із способів гарно і з користю для здоров’я провести вільний час. Товариш із Закарпаття подарував мені коня. До цієї тварини звикаєш, як до хорошого друга. Кожного разу, як приходжу до нього, обов’язково чимось підгодовую.

Нагода порибалити випадає лише на свята. Тут забуваєш про все і про всіх, зосереджуєшся на поплавку, думаєш про щось приємне. Саме такі моменти додають сил та настрою кожному, хто полюбляє ставок і вудку.
...Ну а найбільше подобається полювання.




- З чого все почалося?
- Мій батько був лісником. Тому не дивно, що ще в дитинстві мені подобалося спостерігати за природою, вивчати її. Коли навчався у першому класі, батько брав мене з собою на полювання. Перед цим проводив "міні-майстер-класи" зі стрільби: він пускав звичайне колесо з гірки, ну а я повинен був влучити. Під час полювання мені відводили роль загонщика. Такий собі хлопчина ходив по лісу, стукав палицею, щоб налякати звіра. (Сміється - авт.) Я уважно придивлявся до справжніх мисливців. Звертав увагу на те, як вони полюють на звіра, вслухався в їхні цікаві історії. Пізніше це переросло у справжнє захоплення для справжніх чоловіків - полювання.

Дехто проводить вихідні біля телевізора, розслабляється у такий спосіб, збирається з думками. Не кожна людина може або хоче піти на полювання чи, приміром, порибалити. Для цього потрібно мати силу волі, володіти майстерністю відстрілу звіра. З часом наш колектив відчув потребу у створенні мисливського клубу. За можливості, їдемо з друзями на полювання щонеділі. Як на мене, то саме такі розваги, такий відпочинок додає сил та енергії, щоб кожного наступного понеділка братися до роботи більш натхненно, у доброму гуморі.

Хороше полювання - це дружня тусовка. Коли був депутатом Верховної Ради, мав можливість порівняти особливості нашого полювання з тими, що відбуваються у Німеччині, Італії. Наприклад, у Німеччині мені запам’яталася скрупульозність місцевих органів влади щодо правильності оформлення документів. Вони ретельно перевіряють, видають мисливський квиток з фото. Після цього потрібно сплатити всі страховки. Німці кажуть: "А раптом летітиме літак, мисливець промахнеться і влучить у нього?" (Сміється - авт.) Випадкова людина на полювання у них не потрапить. Якщо ти не тримав зброї в руках, не складав іспити про полювання - можеш і не мріяти.

Подобається, коли мисливські традиції передаються з покоління в покоління, як це було зі мною. Ось, приміром, батько мого друга спорудив мисливський будиночок ще у 1902 році. Приміщення повністю укомплектоване: кухня, цех з обробки дичини, холодильні камери, інші необхідні прилади та інструменти. Там є все: старі меблі, різноманітні трофеї (опудал кіз близько 200, оленів до півсотні!). А під кожним вказано прізвище мисливця та дата полювання.


- Які риси характеру мають бути притаманні справжньому мисливцю?
- Для мисливця важлива наявність сили волі. Якщо, наприклад, на тебе біжить кабан, не потрібно хвилюватися. Потрібно завжди бути спокійним, врівноваженим, зосередженим. На полювання ми не йдемо "за м’ясом". Насамперед, має бути живе спілкування із друзями та природою. Кіз ми вже давно не відстрілюємо. Трофейним звіром у нас вважається впольований кабан-сікач або вовк.

- Без чого неможливе полювання?
- Без хорошої компанії. Якщо поряд знаходяться справжні друзі, одразу виникає сприятлива атмосфера для розмов та спільного відпочинку. Якщо ж люди різні й замкнені в собі - між ними немає контакту. З такою компанією полювання, звісно, може відбутися, але настрій і враження від процесу не виправдають сподівань. Найбільше отримуєш задоволення від перебування в одному колективі з тими людьми, які поділяють з тобою як відпочинок, так і складні робочі, життєві моменти. Не можна бути впевненим у людині, з якою малознайомий. Мова йде про техніку безпеки, правильне поводження зі зброєю.

У мисливському колективі чітко розписані обов’язки для кожного. Хтось слідкує за приготуванням їжі, хтось - за облаштуванням території, разом вирішуємо питання щодо номерів та позицій кожного на полюванні. Важливо, щоб була людина, так би мовити, "душа компанії". Тобто, той, хто створюватиме атмосферу невимушеності та гарного настрою.

Якщо в цьому плані порівняти атмосферу полювання у нас і за кордоном, то різниця дуже велика. Мені до душі наші мисливські ритуали: коли відзначають найкращого мисливця, урочисто вручають медалі (або "наші" дерев’яні, або ж привезені з Німеччини, наприклад), вітають "короля" полювання, вручають йому приз... Мені запам’яталось, як ми відзначали найкращого мисливця на останньому полюванні - подарунком йому стала 15-літрова пляшка. На дно її поклали "золотий корінь", розмістили фото "короля" полювання, а зі зворотного боку - автографи всіх присутніх. Повірте, що визнання друзів для справжнього мисливця - це найкраща нагорода!

...Запам’яталось полювання в Росії, зокрема, у Великому Новгороді. У нас була ліцензія на лося і кабана. Підстреливши останнього, ніхто з мисливців не торкався до м’яса, допоки його не оглянув ветеринар. Ділили м’ясо вже наступного дня. А ось з лосем простіше: він практично ніколи не хворіє, тому ділити здобич можна одразу.

Щодо кулінарних уподобань нашого колективу, то полюбляємо смакувати губу та "ліниві м’язи" лося. Страву з м’язів ми називаємо "рубанець", тому що м’ясо дрібно січуть ножем або ж пропускають через м’ясорубку, потім заправляють спеціями, солять, перчать, додають цибулю, часник і залишають на 30 хвилин у снігу. Після цього воно готове до споживання. Смачно і корисно!



- Який Ваш особистий рекорд?
- Пригадую, як вдалося вполювати кабана вагою до 300 кг і оленя, роги якого заважили до 20 кг.

- Типові помилки під час полювання: як вберегтись?
- Перш за все, треба добре попрацювати над собою, постійно вдосконалюватись. Важливо, щоб у колективі не виникало якихось розбіжностей. Кожен повинен чітко виконувати свої обов’язки: загонщики мають добре орієнтуватися в лісі, єгері - знати свою позицію. Усі мисливці повинні переслідувати спільну мету заради вдалого полювання.



- Що порадите початківцям?
- Варто пам’ятати, що полювання - це небезпечний вид діяльності. Попередньо треба успішно скласти відповідні іспити, набути кандидатський стаж. Ні для кого не секрет, що окремі люди купують ліцензію, дозвіл, а про поводження зі зброєю не мають жодного уявлення.

Важливим для правильного полювання є позитивне його завершення, без травм і фатальних наслідків.

- До чого прагнете і чого ще не встигли зробити у своєму житті?
- Якщо говорити про полювання, то хотілося б, щоб до цього виду відпочинку ставилися більш професійно - не тільки винищували, а й примножували поголів’я тварин. Радує, коли такі ентузіасти знаходяться. Ось телефонує нещодавно мій товариш і каже, що в Польщі закупив 100 зайців для селекції та розмноження на нашій території. А у Рівненській області найбільший відсоток лісів, які знаходяться у приватних володіннях. І це приємно радує, коли керівники мисливських угідь усвідомлюють важливість не лише відстрілу, але й поновлення дичини. Це саме стосується і водойм нашого краю - ситуація з виловом риби також потребує постійного контролю. Найбільше задоволення отримуєш від кількості зроблених добрих справ, тому подібні діяння повинні лише примножуватись.

- Дякую, залишається побажати Вам: "Ні пуху, ні пера, ні хвоста, ні луски"!





На правах реклами