Ми у Facebook
10.04.2012, 16:09

Москва очима рівненського журналіста [Фото+Відео]

У Москві і Підмосков’ї пройшла частина дитинства. Тут живуть рідні, які в часи Радянського Союзу поїхали працювати в столицю СРСР і залишились назавжди. Востаннє довелось бувати у Москві три роки тому. Відтоді багато води утікло в Москві-ріці, а саме місто змінилось майже до невпізнаваності.
У Москву варто поїхати, навіть якщо ви люто ненавидите "москалів" і все, що пов’язане з Росією. Місто й справді вражає. Однак особисто я не хотів би там жити: надто швидко і галасливо проходить там життя.



Маю зауважити, що від останнього мого візиту в Москву місто стало значно бруднішим. З чим це пов’язано? Навіть не знаю, можливо з тим, що тут новий мер: замість "мера в кепці" Юрія Лужкова, тепер "першопристольною" керує Сергій Сабянін. Як кажуть самі москвичі: "це людина призначена Путіним і віддана Путіну".



Але зрештою, не це в Москві варте уваги. Найперше, де варто побувати, то це в кафедральному соборному храмі Христа Спасителя. Це, так би мовити, центральний храм Руської православної церкви. Розмах, велич, краса — тут все це є. Щоправда, на моє особисте відчуття, якогось умиротворіння і духовності в цій величній споруді мало.



Цікава історія храму. Він був закладений і споруджений на честь перемоги Російської імперії над наполеонівською Францією.

У коридорах храму розмістили 177 мармурових меморіальних плит з описами подій війни 1812 року, російських походів 1813-1814 в хронологічному порядку та імена загиблих офіцерів.

Після революції було вирішено храм Христа Спасителя зруйнувати. І п’ятого грудня о 12 годині всього за 45 хвилин храм був підірваний.

У вересні 1994 року урядом Москви було прийнято рішення про відтворення храму Христа Спасителя в колишніх архітектурних формах.

У день Преображення Господнього, 19 серпня 2000 року, Святійший Патріарх Алексій II здійснив Велике освячення храму Христа Спасителя. Висота храму — 103 м, товщина стін 3,2 м, площа розпису 22000 кв.м, площа підлоги 4000 кв.м, висота іконостасу 27 м. Храм розрахований на 10 тисяч осіб.




Поруч із храмом Христа Спасителя знаходиться невеличка дерев’яна церква. Це капличка, збудована у 1991 році, коли церквою було направлене клопотання уряду Москви, з проханням відновити зруйнований храм.

Далі варто прогулятись по Патріаршому мосту через Москву-ріку. Звідси відкривається чудовий краєвид на сам храм, на Кремль...



...і на потворний пам’ятник Петру І авторства скульптора Зураба Церителі.



Це, звістно, моя суб’єктивна думка, але якби цар Петро повстав би з могили, то скульптор цілком міг би стати свідком і учасником "утра стрелецкой казни на лобном месте (про нього пізніше — авт.) на Красной площади".

Взагалі у Москві якось чудернацько переплітаються історія і сучасність. Старовинні храми стоять в оточенні багатоповерхових панельок. Ще яскравіше підкреслюючи їхній несмак і убогість.



До речі, на багатьох історичних будівлях і закладах, які в них знаходяться, вивіски не змінені з радянськийх часів.





До речі, загадок у Москві вистачає. Для прикладу: чому музей образотворчого мистецтва названий на честь видатного поета Пушкіна, який не має нічого спільного з живописом?

Почесна варта біля могили невідомому солдату
Почесна варта біля могили невідомому солдату


Почесна варта повертається після вахти
Почесна варта повертається після вахти


Особливу увагу варто в Москві приділити Кремлю і Красній площі. Але не спішіть на саму площу. Прогуляйтесь спочатку під стінами Кремля через Олександрівський парк.



Він був висаджений для імператора Олександра І. До речі, висаджено його на місці русла річки Неглинки, яка була прибрана під землю...



Через парк, повз могилу невідомому солдату і почесну варту, виходите на Манежну площу перед пам’ятником маршалу Георгію Жукову.



Повертаєте праворуч і повз історичний музей виходите на Красна площу. До речі, якщо вам закортить — тут можна справити природні потреби. Ні, я не закликаю плюндрувати російську столицю, просто саме тут є громадські вбиральні. Біотуалети стоять при вході на площу. Це коштуватиме для вас 20 рублів, це трохи більше шести гривень.



Для бажаючих більшого комфорту є туалети під стіною центральної, Спаської вежі Кремля.





До речі, є на Красній площі дещо споріднене з Рівненщиною: червний граніт для будівництва мавзолею Леніна доставлявся, в тому числі, і з кар’єрів нашої області. Колись, щоб побачити "вождя світового пролетаріату", потрібно було вистояти кілометрову чергу. Тепер же перед мавзолеєм стоїть лише один поліцейський. А табличка біля мавзолею інформує туристів про часи доступу до тіла вождя. Згадався давній вислів: "так закінчується мирська слава...".



Значно більшої уваги заслуговують два інші об’єкти на площі. Перший — це храм Василя Блаженного, споруджений за часів Івана Грозного, та вже згадуване Лобне місце. До речі, після завершення будівництва храму московський цар наказав осліпити майстрів. Щоб вони не змогли повторити збудований собор.



На Лобному місці відбувались більшість значущих подій. Тут оголошувались укази царя, оголошувались війни і відбувались страти. Тепер же на місце, де колись рубались голови, туристи кидають монетки "на щастя".



Для шопоголіків на Красній площі збудували філію раю — ГУМ. "Головний універсальний магазин" Радянського Союзу був збудований ще за часів імператриці Катерини ІІ на місці старих дерев’яних торгових "лавок". Займає ГУМ цілий квартал, місце, яке за часів царів називалось "Китай-город". До речі, історія Китай-города сягає часів князя Юрія Долгорукого, у якого був син від половецької княжни. Княжий отрок був несповна розуму і мав два імені: слов’янське — Святослав та половецьке — Китан. Князь Юрій тримав нерозумного сина біля себе, і перебравшись в Москву, збудував йому поряд зі своїми хоромами посад, який люди називали "Китан-город". Через століття "Китан-город" став звучати як "Китай-город" і про сина засновника Москви вже ніхто й не згадує, а назву схильні пов’язувати з назвою найчисельнішого на землі народу...



У радянські часи ГУМ був найбільшим універмагом Європи. А в сучасній Росії це дивовижний магазин-музей. Чому музей? Та тому, що значна частина відвідувачів сюди заходить, щоб погуляти, подивитись, пофотографуватись. Ну ще випити чаю чи кави в одному з тутешніх кав’ярень.



За покупками сюди можна йти у випадку, якщо ви власник якоїсь невеличкої нафтової свердловини, або ваш тато — працівник "Газпрому". Для прикладу — найдешевший торт у тутешньому гастрономі коштує від тисячі рублів (близько 300 грн).

ГУМ — це поєднання кав’ярень, фонтанів і різноманіття товарів.



В одному ряді тут продають різні моделі авто VIP-класу марки Porche, а в іншому... велосипеди.





Але Москва — це не лише Кремль, храм Христа Спасителя та ГУМ. Відійшовши буквально кількасот метрів від "серця" російської столиці, як екскурсія продовжується далі. Хрустальний переулок і Варваркіна вулиця — продовження архітектурного музею. До речі, Варваркіною вулиця називається тому, що тут стоїть церква Святої Варвари. Дуже гарний, але обшарпаний роками без реставрації храм.

Церква Святої Варвари
Церква Святої Варвари


Відразу за нею інша історична пам’ятка — будинок найпершого в Москві посольства Англії.

Англійський посольський двір у Москві
Англійський посольський двір у Москві


За кілька десятків метрів від нього — старовинний монастир. Так він виглядає з вулиці...



...а такий вигляд має монастирський двір.



Півгодини пішки — і ви потрапляєте в цікаве місце. Один знайомий москвич, коли ми проходили цією площею, сказав: "Тут знаходиться центр влади в Росії...". З одного боку площі будівля ФСБ, а з іншої — адміністрація президента Росії.
Ця площа називається "Старая площадь". Колись, дивлячись фільми про радянські часи і чуючи з уст героїв вислови "старая площадь", думав, що мова йде про Кремль і Красну площу, як про центр влади. Виявляється, мова там йшла про назву вулиці і площі — Старая площадь. А значить, і тоді центр влади був тут. Щоправда, в будівлі, яку зараз займає ФСБ, знаходилось КДБ СРСР, а в будинку адміністрації президента — ЦК КПРС. Хоча зрештою, майже нічого не змінилось, окрім абревіатур.

Будівля ФСБ на Старій шлощі
Будівля ФСБ на Старій шлощі


Трохи далі — затиснутий автосалонами "Бентлі", "Мозераті" і "Феррарі", стоїть пам’ятник першодрукарю Івану Федорову. Він тримає в руках якийсь щойно віддрукований листок і задумливо на нього дивиться. Мабуть, друкар сумує, що друкував книжки, а не гроші. А ще більше суму в очах Федорова, мабуть, через те, що навіть якби він друкував гроші, то потужностей його древнього друкарського верстата не вистачить, щоб надрукувати суму достатню, аби придбати бодай одну з оточуючих його автівок.

Пам’ятник першодрукарю Івану Федорову в оточенні елітних автосалонів
Пам’ятник першодрукарю Івану Федорову в оточенні елітних автосалонів


Зі Старої площі вулиця йде на площу Театральну. Де навпроти Большого театру стоїть пам’ятник Карлу Марксу з написами на постаменті про непереможність комуністичної ідеї.

Трохи далі будинок Державної думи Росії. У ньому так само поєднались символи сучасності і минулого. Під двоголовим орлом і триколірним прапором гордо видніється герб СРСР.



Звідси знову виходимо на Охотний ряд і Манежну площу. Ноги гудуть, а шлунок потребує дозаправки. Бо ж прогулянка зайняла майже весь день. До речі, тут же, за якусь сотню метрів від Кремля, можна підкріпитись стравами української кухні. Відразу за Манежем є український ресторанчик "Тарас Бульба". При вході вас зустріне швейцар-охоронець у козацькому жупані і в петлюрівській шапці зі шликом. Такий собі острівець рідної сторони на чужині. Кухня справді українська і ціни, як для Москви, не високі.

За день блукань Москвою можна оглянути десяту, а то й соту частину цікавинок Російської столиці. Тому, якщо зберетесь туди поїхати, зарезервуйте кілька днів, якщо хочете побачити, відчути і зрозуміти Москву. Хоча останнє вам навряд чи вдасться, бо як писав відомий російський поет Федір Тютчев: "Умом Россию не понять, аршином общим не измерить...".





На правах реклами

РДБК

Відпочинок у Карпатах


Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net

Допомога ЗСУ

Останні новини