У Рівному будинок тріщить по швах [БЛОГИ]

Йшлося про те, що після прориву труби будинок почав тріщати "по швах". На фоні нещодавнього обвалу п’ятиповерхівки у Луцьку ці чутки здавалися вартими того, аби їх перевірити.

Поїхав. Знайшов будинок. Побачив місце, де водоканалівці із жеківцями воювали із затопленням.

Поруч на лавці сиділи місцеві мешканці. Ті повідали, що ремонтні роботи тривали аж чотири дні. В той час людям відключили водопостачання, але без води не залишили – підвозили у спецтранспорті. Про те, що будинок руйнується – не чули (як так – досі дивуюся).

Відтак, звернувся до жеку, який обслуговує цей дім. Майстер з поточного ремонту ЖКП "Промислове" Світлана Богатир підтвердила: будинок справді руйнується.

– У будинку є тріщини. Проте боятися не варто, підтоплення підвалу на їх збільшення ніяк не вплинуло, – заспокоює Світлана Богатир. – Тріщини в споруді з 80-х років. Ще у 90-х льонокомбінат, у власності якого був цей будинок-гуртожиток, замовляв проектну документацію. Нині управління ЖКГ зробило те саме. Коли будемо мати результати обстеження, можна буде говорити конкретніше. На тріщинах поставили маяки, за допомогою яких можна відслідковувати, збільшуються вони чи ні. Всі показники регулярно вносяться до спеціального журналу. Тріщини не рухаються, тож поки що мешканцям нічого не загрожує.

Окей. Якщо луцький сценарій нам не світить, то й бідкатися нема чого. На основі сказаного і побаченого підготував публікацію. Тільки-но вона з’явилася на світ, як знайшлися мешканці Льонокомбінатівської, 15, яким є що розповісти про тріщини у будинку. Аби не бути голослівними, запросили відвідати будинок. А тоді продемонстрували реальний стан справ.

Автора цих рядків на вулиці зустрічали близько двох десятків мешканців будинку.



Вони наввипередки розповідали, що тріщини в будинку щодня збільшуються. І кожного дня, лягаючи спати, люди моляться і загадують, щоб не прокинутися в завалах.



– У вашій статті представниця нашого жеку заявила, що на тріщинах у нашому будинку поставили маяки, за допомогою яких можна відслідковувати, збільшуються вони чи ні. Мовляв, тріщини в будинку не рухаються, тож поки що мешканцям нічого не загрожує. Насправді я кілька днів підряд фотографую ці тріщини, вони щодня ростуть.



Це видно і по маяках, які встановили жеківці. Ходіть, самі переконаєтесь, – у відчаї розповідала мешканка будинку Світлана Бойчук.

Йдемо всередину будинку. Починаємо оглядини з останнього, восьмого поверху. Туди йдемо пішки, оскільки, за словами мешканців, ліфт не працює вже 10 років.

За мить виявляється, що тріщини є на кожному поверсі будинку і навіть у підвалі. Перед очима відкривається справді вражаюче видовище. Ходимо по квартирах.

На кухнях – тріщини такого розміру, що можна просунути руку.

Шматки стін просто падають на підлогу.



У деяких місцях і підлога тріщить.



На одній із кухонь висить застереження не виходити на балкон, бо він може обвалитися.

У кімнатах під шпалерами – тріщини.

Таке враження, що по будинку стріляли із танка.

На кількох поверхах мешканці показують маяки.



Маяк – це замазана гіпсом частина тріщини.

Якщо тріщина рухається, засохлий гіпс з одного боку тріщини відклеюється. Таким чином проводиться спостереження, чи будівля руйнується далі.

– Уже майже три тижні минуло, як на нашому стояку відключили газ, – бідкається Світлана Бойчук. – Шістдесят чотири сім’ї живуть, не маючи можливості зготувати їсти. Ходимо готувати до сусідів, хто куди. Вони пускають нас, але мусимо приносили свою воду, бо в сусідів вона по лічильнику. Отак ходимо з поверху на поверх, носимо воду в каструлях, їжу.

За словами мешканців, тріщини в будинку почали стрімко зростати після того, як кілька тижнів тому прорвало трубу і затопило підвал. Мовляв, вода підмивала будинок, а водоканал декілька днів не міг ліквідувати аварію.

– Жителі нашого будинку повиносили з дому всі документи і цінні речі. Щовечора, лягаючи спати, очікуємо біди. Тріщини ростуть, а в жеку на підвищених тонах просять нас не здіймати паніку, мовляв, усе в порядку, будинку нічого не загрожує, – від імені всіх мешканців каже Світлана Бойчук. – А ви ж самі бачили ці тріщини, бачили маяки, що свідчать про їх збільшення. Люди не дурні, розуміють, що це означає. І нічим не аргументовані прохання "не панікувати" наше життя солодшим не роблять.



Ми дуже просимо пояснити, коли і яким чином місто збирається відремонтувати наш будинок, коли в домівках знову з’явиться газ. Нам просто хочеться мати можливість готувати їжу і не боятися за своє життя.



З часу візиту (а це було в неділю, 17 червня 2012) мешканці телефонують мало не щодня. Цікавляться, що відповіла мені влада.

Паралельно шукаю ту владу, що виявляється дуже не просто. Мер – у відпустці в Хорватії. Заступник, котрий відповідає за цю частину роботи в місті, посилає до начальника управління житлово-комунального господарства. Головний комунальник постійно або на виїзді, або приймає людей. Двадцять разів на день телефоную його секретарці, запитую, чи є на місці, чи може дати мобільний номер, чи є люди в кабінеті, чому не бере трубку, чи може передати хто телефонує і з якого питання і т.д.

Тим часом на телеканалі "Рівне 1" з’являється сюжет про Льонокомбінатівську, 15. Знову телефонують мешканці. Кажуть, в сюжеті начальник говорить про те, що тріщини не рухаються. Свідчення мешканців і те, що бачив на власні очі, підтверджують протилежне.

Минає два дні. Два дні телефонного тероризму увінчалися успіхом. Начальник управління ЖКГ Рівного Іван Гема знімає слухавку. Кажу: "Рятуйте, поясніть коли в людей буде газ і що робитимете з тріщинами". Пояснює:

– Мешканці Льонокомбінатівської, 15 переживають, щоб будинок не рухнув, як це нещодавно трапилося в Луцьку. Але ситуація тут зовсім інша. Всі підтоплення ми ліквідували, можливо, невдовзі мешканцям знову підключать газ. У вівторок в будинку повторно встановили маяки. Якщо за два дні вони не розійдуться, мешканцям повернуть газопостачання. Також чекаємо відповідь із проектного інституту, якому зробили замовлення щодо обстеження технічного стану будинку. Коли отримаємо результати, тоді знатимемо, що робити далі. Все залежить від їхньої оперативності.

Знову телефонують мешканці. Переповідаю суть розмови з головним комунальником. Трішки заспокоїлися. Всі чекають, що ж покажуть нові мітки. А що, якщо тріщини й надалі збільшуватимуться?