Ірина Блохіна: чоловіки, посуньтеся! [+ІНТЕРВ'Ю]

Дочка Олега Блохіна та Ірини Дерюгіної, яку всі називають Іриша, тривалий час жила в США, де навчалася акторської майстерності, закінчила музичну академію по класу вокалу і працювала асистентом режисера в американських продакшен-компаніях. У Штатах вона відома як співачка Ireesha. Під ремікс її пісні - illuminate - танцюють нью-йоркські клабери, за що Блохіна отримала прізвисько illuminate girl. Уже тиждень Іриша разом з Олександром Денисовим веде в прямому ефірі ток-шоу "Великий футбол".

На презентації проекту Ірина запевняла, що є знавцем футболу, але під час ефірів новоспечена ведуча більше відмовчувалася. Виявилося, справа не в скромності, а в горезвісному скептицизмі чоловіків по відношенню до жінок, що зробили замах на їх святе - футбол. Про що Ірина і розповіла в інтерв’ю МЕДИАНЯНЯ.



Дівчина виявилася по-американськи усміхненою і толерантною, але й душевною, як українці, і цілеспрямованою, як Дерюгіни і Блохін. Говорила дуже тихо, тому що зірвала голос, вболіваючи за збірну Україну. "Ми дивилися матч на каналі, - пояснила Ірина, - кричав весь канал, особливо, коли забили другий гол. Я почала стрибати, а потім почали показувати, що тато стрибає так само. І мені говорили: ти точно його дочка".

- На телебаченні з ревнощами дивляться на "сторонніх", які стають телеведучими. Як новачок у цій професії скажіть, вести дійсно важко, чи це перебільшення?

- На плечах телеведучих і будь-якої людини, що входить у цю сферу, лежить велика відповідальність. Зараз вона на мені. Чесно, я дуже боялася, бо довгий час прожила в Америці. І там люди набагато вільніші, ніж тут. Там люди люблять щирість, яскравих персонажів, свободу, люблять відчувати і створювати комфорт. Нам не вистачає більше позитиву, добра. В Україні я побачила дуже сильну неповагу до жінок. До того ж неповагу приховану, яку я спочатку не помічала. У нас звикли, що дружина домогосподарка і повинна сидіти вдома. І деяким чоловікам важко змиритися з тим, що жінка може бути сильною особистістю, що вона працює, чогось досягає. Я довгий час не була в Україні, тому помічаю ці моменти й інші зміни. Мені було важливо зрозуміти стан країни, зрозуміти, що я можу дати, як я можу вплинути, як я можу підтримати. Я бачу, що нам не вистачає в нашій країні - нам потрібно стати своїми ж фанатами. І так прикро, що цього немає.



Загалом, професія дається важко. Мені надійшла пропозиція від каналу, і з січня ми почали працювати разом. Вони дуже здивувалися, що я розбираюся у футболі, а не тільки вболівальник і фанат. Усі думають, що за мене всі пишуть, все роблять, всі домовляються, начебто я не самостійна людина. Мені постійно потрібно доводити, що я це зробила сама, добилася сама, а не за рахунок прізвища і зв'язків. Ну скільки можна вже? Це забирає дуже багато сил.

- Над чим у вашому телевізійному образі вам довелося попрацювати?

- Чотири роки я навчалася акторської майстерності в Лос-Анджелесі, я багато працювала в кіноіндустрії в Лос-Анджелесі. Я бачила, як все працює за сценою і на сцені. Коли я займалася з викладачем з акторської майстерності на каналі, вона відразу підкреслила, за якою методикою я навчалася - відразу мене "розрізала на дрібні шматочки". З нею я вчилася правильно висловлювати свої емоції і думки так, щоб мене одразу зрозуміли тут. До того ж ми робили тракти, мені писали сценарії, які, якщо чесно, не відображали того, що я думала і відчувала. Виявилося, що я непроста людина в тому плані, що не кожен може відчути те, що я відчуваю. Коли відмовилися від суфлера і сценарію, тоді все вийшло. Всі розуміли, що початок буде нелегким для мене - вперше я працюю в прямому ефірі на такому масштабному проекті на великому каналі. Я трохи не знепритомніла. Я не те щоб переживала, я дуже не хотіла підвести канал. Але найголовніше, що моя бабуся, яку я називаю леді, сказала мені таку річ: найголовніше, що твої очі розмовляють, коли ти мовчиш, і люди це обов'язково побачать. Я можу продемонструвати спортивний дух, і це я вважаю дуже великим своїм козирем.



У програму запрошені експерти, яким дуже багато чого є сказати. Я ні в якому разі не змагаюся, я ж не експерт, я ведуча. Я з великою повагою ставлюся до всіх, але вони починають трохи хвилюватися, коли я говорю в кадрі. Адже одна справа, коли говорить Олександр, а інша, коли говорю я. Ми можемо сказати одну й ту ж репліку, і це завжди сприйметься від Олександра, і не завжди сприйметься від мене, бо я дівчина. Чому у нас так? Хіба не всі люди рівні?

- Ви відчуваєте, що ще не заробили авторитет в очах Олександра та експертів?

- Чесно, ні. Не те, щоб в очах Олександра... У нас в ефірі зібралися гуру футболу. Кожному дуже багато хочеться сказати від себе. Слово "експерт" - це статус, довіра, авторитет, і всі атакують Блохіна. І я буду відволікати увагу, розповідаючи людям, чому експерти в таких позиціях. Ось це буде моя роль - я буду голосом глядача. Мені подобається, що говорить Євген Левченко: у нього завжди свіжа думка, свіжий підхід, тому що футболіст знає ситуацію зсередини. Цікава ще думка тренера. У мене нелегка позиція на каналі, я скажу це. Я шалено зворушена і вдячна, але я розумію, що моя місія ускладнилася, коли проект почався, і ця відповідальність виросла не в п'ять разів, а в сто. Починаючи з сьогоднішнього ефіру, багато що в програмі зміниться: я буду брати ініціативу і говорити про те, що цікавить народ.

- Як ви оцінюєте роботу самих експертів? Згодні з їх висновками?

- Не згодна! Кожен вважає себе великим експертом. Дуже легко критикувати, і дуже важко правильно розібрати матч. Думаю, експертам потрібно бути точнішими в оцінках. Був такий момент - я підняла питання суддівства - тому що дійсно було схвалення пресингу на греків і, дійсно, не прав був суддя. І коли я підняла це питання, на мене накинулися, навіщо я підняла цю тему, яке маю право. Я побачила це в реакції гостей студії. Не згодна з тим, що розбирається технічно, але не розбирається психологічно: потрібно враховувати і психологію тренера. Знову ж буду намагатися піднімати тему, що у кожного тренера є своя тактика. Як учора поляки забили гол: у них посеред поля почалася якась прес-конференція, а потім раз - вирвався футболіст і забив гол. Цікаво, що говориться в такі моменти, треба про це розповідати.

Коли я була маленькою, мене колись Лобановський посадив на коліна, звернув мою увагу на поле, де розминалися гравці і сказав: «Дивись». Я тільки потім зрозуміла, що він сказав: потрібно дивитися, жити, все сприймати, треба бути, і це найголовніше. І в цьому життя - ми дивимося, наприклад, футбол, і переживаємо, живемо. Іноді потрібно вміти відпускати життя і гру, як зробив Шевченко, коли забив перший гол. Було видно, як налаштувався Шевченко, яка відповідальність лежала на його плечах. Іноді потрібно відпустити і довіритися, і саме це зробив Андрій. Може, тільки я ці моменти помічаю, але я постараюся більше про них говорити в студії.



Ось Тимура (маленький уболівальник, який прославився під час перемоги української збірної) ми запросили до студії. Він мене так обійняв, у мене аж мороз по шкірі пішов. Він мені так тихо на вушко каже: "Посидь біля мене". Я сіла з ним поряд, чую, він зітхає - я взяла його за ручку, він трохи заспокоївся. Ми ж втілили мрію цього хлопчика: я дзвонила батьку, він запросив його на тренування, дзвонила Шеві, розповіла йому цю історію. Ось їдемо з Тимуром через кілька годин на тренування збірної, знайомитися з Шевою. Провернути це було нереально, але вийшло: з усіма розмовляла я, все організувала. Іноді людині потрібно посміхнутися, подивитися в очі. Іноді людину потрібно просто взяти за руку, адже ти не знаєш, що діється в її світі. Я дуже вірю в такі, здавалося б, дрібниці життя.

- Ваш тато дивився "Великий футбол"? Як він коментував програму?

- Він не згоден з експертами. Він дуже сильно підтримує мене і розуміє, наскільки мені нелегко бути в цьому колі, тому що знає всіх цих людей. Він знає, що коли все добре, ці люди його підтримують, а коли погано - багато хто з цих людей тата не підтримують. Йому дуже неприємно, що мені не дають слова, не поважають. Тато мені сказав, що я у футболі розбираюся краще за них. (Сміється)



- Самі телевізійники порівнюють себе зі зміями в тераріумі...

- (Посміхається) І я в цьому тераріумі - як динозавр. На мене ось такими очима дивляться гості студії, відзначають, що не прийнято так говорити, як я. Тому я вчуся, набиваю шишки.

- Ви витрачаєте на проект час і сили, а розповісти про футбол, як хотілося б, не виходить. Не шкодуєте, що погодилися брати участь у ньому?

- Не шкодую. У нас в програмі будуть зміни, бо люди хочуть мене чути.

- Після того, як дізналися українську ТБ-кухню зсередини, ви погодитеся бути ведучою телепроектів, якщо будуть пропозиції?

- Із задоволенням. Але я дуже ретельно вибираю проекти, на які наважуюся. Ми з Анною Безсоновою потрапили в одну і ту ж стихію. Вона мені подзвонила: "Іро, боже, я навіть поняття не мала, що так буде. У вас там взагалі!" Вона, звичайно, була в шоці, коли побачила масштаб проекту та обсяг роботи.

- Чи готові ви жорстко відстоювати свою позицію? Вам поставили умови - що говорити, а що ні?

- Ви зараз ставите мене в незручну ситуацію. Не те, щоб мені поставили рамки, але я така людина - все згладжую. Але вже розумію, що потрібно більше говорити.

У мене дуже жорстка позиція з боку духу: я не дам в образу свого тата і не дам розтоптати своє прізвище і поставити все в рамки. Хочете чи не хочете, але це почне пробиватися. Я своє відстою і зроблю це граційно. Сьогодні буде дуже цікава передача, більше нічого не можу сказати. Дивіться.

Я подивилася... Ірина дійсно додала обертів - активно задавала питання гостям студії, не тільки говорила, а й вимагала від чоловіків уваги до своїх слів. Так що свій перший матч вона виграла.