Українське гончарство популяризовували, розмальовуючи людські тіла [+Фото]

"Здвиг" - це каскад наукових, пізнавальних та розважальних заходів гончарської тематики, своєрідний мультифестиваль українського гончарства. Це і "Е-Літня академія гончарства для харихматиків, романтиків, диваків і діячів", і міжнародний фотопленер "Таїна правічного", і Третій "ІНТЕРсимпозіум кераміки в Опішному"... Та своєрідною кульмінацією "Здвигу" стало Свято гончарства, яке зібрало поціновувачів українських традицій із різних регіонів. У його рамках відбулись і майстер-класи, і виступи народних колективів, і ярмарок майстрів народної творчості.

Рівнянка за походженням Тетяна Солнцева, яка нині працює редактором у Львові, торік закінчила в Опішному "Е-Літню академію гончарства" та взяла участь у І Національному фестивалі-конкурсі гончарського бодіпейнтингу (художнього розпису тіла) "BodyCeramicFestUkraine”. Цьогоріч Тетяна знову завітала до Опішного, аби побачити минулорічних учасників свята й знову зануритись у неповторну атмосферу свята народних традицій.

Рівнянка дефілювала на Всеукраїнському конкурсі художнього розпису тіла

- Цьогоріч організатори "Здвигу" пішли ще далі у прагненні надати нове дихання давнім гончарним традиціями українців через сучасні формати мистецьких акцій, - ділиться враженнями Тетяна. - Конкурс художнього розпису тіла відбувся вдруге, і цього разу - на значно вищому рівні, за участю справжніх професіоналів бодіарту. Роботи були справді крутими! Наступного року конкурс, можливо, вже стане й міжнародним!













Цьогорічна новинка - ще один креативний конкурс - графіті. Перший національний "КерамиГРАФІТІфест" - це вдала спроба популяризувати традиції гончарства, народного розпису через таке сучасне вуличне мистецтво як графіті!











«Опішне – це магніт, що притягує прадавньою силою мистецтва, - продовжує ділитися враженнями Тетяна. - Це саме тут можна шукати натхнення, нові знання й опановувати цікаве ремесло. Саме тут можна відчути свій порив до творення, доторкнутися до джерел мудрості і втратити себе… «міського, заскорублого».

Музей українського гончарства…розвивається, він будується, квітне, зеленіє, росте. Він щодня прагне бути кращим. Він хоче показати усе найкраще, що має. Тут є надія. І це може побачити і, головне, відчути кожен, хто ступить на його територію.

На запитання їхати чи ні, думаю, кожен має відповідати для себе сам. Але, якщо ви хочете навчитися гончарувати, долучитися до прадавнього ремесла і закохатися… у глину – вам у Опішне! Я привезла з Опішного любов до кераміки, велику шану до глини і до тих, хто займається цим професійно".