17-18 місця. Кандидат і доктор

Ті, хто не слідкував за науковою кар’єрою екс-­губернатора Рівненщини Миколи Сороки, цього літа були неабияк вражені, коли одного з найближчих до екс-­Президента Кучми очільників областей представили в якості в.о. ректора рівненського “водника”. Більш посвячені в тему знали, що Микола Петрович останніми роками справді переймався справами не лише Міністерства регіонального розвитку та будівництва, де спочатку працював першим заступником міністра, а згодом — очолював ліквідаційну комісію. Приміром, торік, так само ставши одним із фіналістів рейтингу “ТОП­-20”, Микола Петрович не приїхав на “Телепресклуб” за підсумками проекту саме тому, що того дня захищався один з його аспірантів у Дніпропетровську...

Саме з посади в.о. ректора НУВГП Микола Сорока стартував у цьогорічних парламентських виборчих перегонах. Остання його виборча кампанія була вдалою (Сорока отримав мандат депутата Рівненської облради від Демидівщини), передостання — участь у позачергових виборах міського голови Рівного восени 2008­-го — закінчилась поразкою.

Важкодоступний поліський округ не порівняєш ні з мініатюрною Демидівщиною, ні з політично підкованим Рівним, а парламентську виборчу кампанію — з виборами до облради чи виборами мера. Тому спрогнозувати результат доктора наук з державного управління професора Миколи Сороки на цих виборах, де, з одного боку, йому, висуванцю провладної Партії регіонів, протистоятиме діючий нардеп-озиціонер, а з іншого — київський юрист­-благодійник, не візьмемося. У будь-­якому випадку, “запасний аеродром” у Миколи Петровича є. А пощастить потрапити до парламенту — так і посада ректора зайвою не буде.