3 місце. Політичний важковаговик

Перший заступник голови Рівненської ОДА — кадровий чиновник. У виконавчій владі він трудиться вже понад 20 років. Починав спеціалістом в одному з управлінь облвиконкому, очолював управління, зрештою доріс до заступника керівника області. Власне, працювати у когорті керівників Рівненщини йому доводилось двічі. Вперше — за часів губернаторства Миколи Сороки, вдруге — вже при Василеві Берташу. Між тим встиг попрацювати у бізнесі, керував обласною Службою автомобільних доріг, а ще — депутатствувати два скликання в обласній раді.

Втім, з роками вплив Юхименка вимірюється не тільки важливістю посади. Він роками працював у зв’язці з найвпливовішими "регіоналами" області і тільки примножив свою значимість. Він очолює фракцію Партії регіонів у обласній раді, а у 2010 про нього заговорили як про можливого кандидата на посаду голови Рівненської ОДА. Тоді Анатолій Олексійович задовольнився посадою першого заступника та взявся курувати стратегічні напрямки діяльності обласної влади — економіку, будівництво, сільське господарство. Спокійно у кабінеті йому не сидиться — чи не найбільше з обласних чиновників він їздить у райони та найвіддаленіші села.

Є ще одна мотивація такої активності — Юхименко намірився змінити виконавчу владу на законодавчу. Принаймні його як найсильнішого кандидата Партія регіонів висунула на одному з рівненських мажоритарних округів. А самі політичні опоненти охрестили його політичним важковаговиком. Сенс у таких словах є — перший замголови губернатора за роки роботи добре вивчив роботу державної машини та всі її приховані важелі. Такий козир знадобився б будь­-якому політику.

Тим часом у своїх "спічах" Юхименко не розмінюється на політичні питання. Його "фішка" — жнива, дотації на вирощування великої рогатої худоби, ціни на молоко, а ще — будівництво доріг та соціальних об’єктів. Та й з спілкуватися з народом він уміє.

Курчат по осені рахують, а Анатолія Юхименка оцінюватимуть за результатом. Як і політичні опоненти, так і власні союзники й однопартійці. Кажуть, надто принципово у столиці він відстоював своє бажання позмагатися за місце в парламенті.