Всесвітньовідомий економіст Богдан Гаврилишин: "Я і досі мрію"

86-річний науковець світового рівня, доктор економіки Женевського університету, дійсний член Римського клубу, почесний доктор п'ятьох університетів України, з усмішкою тис руки студентам і випромінював море енергії та позитиву, незважаючи на поважний вік. Розмова з ним вийшла жвавою і невимушеною.

- Богдане Дмитровичу, який ваш рецепт успіху? Як Вам вдалось досягти таких висот?
- Мрія – то початок всьому. Я досі мрію. Маючи сильну мотивацію, людина може досягнути всього. Я ніколи не прагнув грошей заради грошей. Вони були потрібні мені для того, щоб допомогти іншим. Мій батько прагнув, щоб я «вибився в люди». Лише тому в моїй візитці написано «доктор». Це було б йому приємно. Я ж соромлюсь цього «звання», адже саме економісти звели міру успіху країни до ВВП, знецінили людський ресурс, створили світову фінансову систему, яка аж надто далека від реального життя.

- Що ви можете порадити сучасній молодій людині, яка хоче змінити світ навколо себе?
- Потрібно працювати над собою, вчитись. Створити певний план і слідувати йому. Щоб вивчити англійську, щодня вчив по 40 нових слів, які могли знадобитись мені у побуті. Це були своєрідні інтелектуальні тортури, адже я змушував себе не думати більше ні про що, окрім слів. Потім, з більшою відвагою, аніж з мудрістю, вирішив викладати англійську для таких же робітників як і сам. А все тому, що з самого дитинства в мене була одна мрія: стати вільною людиною.

Всесвітньовідомий економіст Богдан Гаврилишин прочитав лекцію в Острозькій академії

- Яке місце відводите жінці в українській політиці? Чи в силі жінка виправити чоловічі помилки?
- У найбільш розвинутих країнах світу дуже важливу роль відіграє жінка, і коли, здавалося б, виправити вже нічого не можна, саме вона може врятувати ситуацію. І я поясню чому. По-перше, жінки краще відчувають інтуїтивно. Інтуїція – не пусте слово, там де раціональний розум не допоможе, вона знайде вихід. По-друге, у більшості жінок яскраво розвинутий материнський інстинкт. Чоловіки йдуть на війну, жінки ж хороші дипломати, люблять піклуватись і оберігати когось.

- Чи читаєте ви пресу? Які ЗМІ, на Вашу думку, найбільш об’єктивно та неупереджено висвітлюють реальну ситуацію?
- Мій день починається з «Дня», щоденної газети, також люблю гортати "Дзеркало тижня" та "Коментарі" – видання якісні та цікаві. З телебачення, як на мене, лише TVі лишився чи не єдиним острівком свободи в українському телебаченні.

- На досвід яких країн варто звернути увагу Україні?
- Наша країна – унікальна. Де я не був – не бачив держави з таким потенціалом, таким багатством. У нас є газ (в достатній кількості, щоб його не імпортувати, тільки варто налагодити і модернізувати систему його видобування), народючіші грунти, людський ресурс. Але порівняйте з Японією, де немає майже нічого. Є п’ять країн, на досвід яких я б порадив спиратися: Швеція, Швейцарія, Норвегія, Німеччина та Австрія.

- Що не так з нинішньою владою? Чи є політична сила, яка може щось змінити?
- Партії мають виборчі програми, але не мають чіткої ідеології, плану дій. Всі вони занадто довго варяться у цьому політичному вариві. Мене часто питають, чому будучи радником всіх існуючих президентів України, я сам не балотувався. А я відповідаю: у мене є два принципи. Перший – я не зароблятиму гроші в Україні. Другий – не буду балотуватись на пост президента. Це для мене табу.

- Богдане Дмитровичу, 19 листопада вам виповниться 86. Але, кажуть, людині стільки років, на скільки вона себе відчуває. То скільки вам років?
- Ми ще могли б з вами потанцювати! Мені 18!