13 проблем, які доведеться вирішити в 2013 році

Ця підбірка присвячена планам України в новому році, враховуючи його виклики і загрози політичного, економічного та соціального характеру. Ми хотіли пояснити макропроблеми, спустившись на мікрорівень українського домогосподарства та персонального сприйняття реальності громадянами. А головне, показати взаємозалежність глобального та індивідуального, оскільки речі, які нібито не стосуються простих людей, насправді є вирішальними у впливі на життєдіяльність кожного. Вже зараз можна прогнозувати, що 2013 рік для України буде вкрай складним через низку причин, так що вирішувати проблеми потрібно буде спільно, незалежно від особистих політичних та соціо-культурних уподобань.

Проблема некерованості
Однією з головних політичних тенденцій 2013-го стане продовження процесу консервації всього і вся, з чим Україна зіткнулася в кінці року, що минає, коли влада зробила ставку на геронтократів. Ніхто не поспішає відмовитися від принципу трайбалізму і налагодити продуктивний діалог з усіма українськими елітами. При цьому грудневе загаяння з призначенням нового уряду показало, що і з комунікацією між провладними групами впливу не все гаразд. Причина того, що відбувається, проста — у Віктора Януковича дуже мало людей, яким він здатний вірити. В результаті нав’язуваний суспільству міф про міцну вертикаль влади валиться як картковий будиночок: права рука не відає, що робить ліва, а голова відмовляється відповідати за ноги. І такий параліч влади призводить до неможливості адекватного прийняття рішень, починаючи з проблем національної безпеки та закінчуючи питаннями в звичайному ЖЕКу.

Проблема Тимошенко
Вибіркове правосуддя по відношенню до представників колишньої влади в цілому і до Юлії Тимошенко зокрема вже призвело до безлічі труднощів, головних з яких дві — заморожування відносин України з Заходом і патова ситуація у взаєминах по лінії влада–опозиція. Наслідки справи Тимошенко у вигляді перманентної політичної кризи і можливого витка нових політрепресій можуть відчути на собі як прихильники, так і противники Юлії Володимирівни. Причому з кожним днем ​​положення все більше ускладнюється, але належного для влади ефекту — виведення Тимошенко з актуального політичного процесу — так досі і не досягнуто. В очах громадськості глава «Батьківщини» залишається на беззаперечних лідируючих позиціях в опозиційному таборі та головним кандидатом в президенти від опозиції.

Проблема народної недовіри
Всеосяжна корупція на всіх рівнях держуправління, відсутність виразної об´єднавчої ідеології у правлячої партії вкупі з небажанням влади вести який-небудь діалог із суспільством — ось три кити, на яких ґрунтується криза довіри українців до всіх без винятку державних інститутів у країні. Усвідомлюючи тотальну народну нелюбов до себе, геть усі чиновники відповідають громадянам взаємністю: у кращому разі просто ігнорують їхні інтереси, а в гіршому — контратакують особливо принципових. У кожному конкретному випадку враження від роботи державної машини можуть покращити деякі її представники, які не розлучилися остаточно з моральними принципами, але негативну картину в цілому ці винятки із правил не міняють.

Тиск з боку Митного cоюзу
Перенесення візиту Віктора Януковича до Москви за пропозицією російської сторони означає, що в Кремлі очікували від Банкової конкретних рухів щодо зближення з Митним союзом. Нова дата візиту і його порядок очевидно будуть поставлені в пряму залежність від наміченого на 25 лютого саміту Україна–ЄС. У разі несприятливих прогнозів щодо договору про асоціацію або незадовільного для Києва підсумку цього заходу, українське керівництво може вдатися до «не зобов’язуючих кроків» назустріч МС — наприклад, змінити статус спостерігача в ЄврАзЕС на членство. Наступний крок, зважаючи на стан економіки, що погіршується, зробити буде простіше — особливо якщо Кремль гарантує компенсацію втрат від скорочення торгівлі з членами СОТ і санкцій, викликаних гармонізацією українських мит з нормами МС. Втім, можливий і «силовий» варіант: якщо Москва доб’ється створення двостороннього консорціуму або СП для управління українською ГТС, фактична інтеграція в МС може трапитися навіть раніше озвученого Кремлем 2015 року.

Віддалення від ЄС
Те, що саміт Україна-ЄС не відбувся протягом 2012 року, свідчить про уповільнення діалогу між Києвом і Брюсселем. Європа ставить незручні для українського керівництва питання, але можливостей ухилятися від відповіді та відмовчуватися у нього залишається все менше. І тому воно воліє зосереджуватись на технічних моментах зближення, на зразок введення біометричних паспортів та подібних дій, які можна позначити галочками.

Між тим, конкретизація вимог встановити прозорі правила виборчого процесу та покінчити з вибірковим правосуддям позбавляє їх сенсу, оскільки мова йде не тільки про перейняття норм законодавства, але й про імплементацію системи цінностей, що суперечить нині діючій в Україні. Тому велика ймовірність, що саміт 25 лютого не порадує Київ і стане початком офіційного «розлучення» між Україною та ЄС.

На борги доведеться позичати
2013-го Україні доведеться погасити рекордний обсяг суверенного зовнішнього боргу — $9 млрд., або 5% від ВВП. Але без залучення фінансування з-за кордону уряд не зможе ні оплатити рахунки, ні вирішити накопичені макроекономічні питання. Проблему гострого валютного дефіциту в кінці 2012-го вдалося тимчасово вирішити за допомогою введення обов´язкового продажу валюти експортерами та розміщення єврооблігацій. Але позичати на міжнародних ринках Мінфіну більше не вдасться: невизначеність економічної політики та відсутність у країні реформ відлякає інвесторів і зробить європозики надто дорогими. Уряду, напевно, доведеться звернутися за допомогою до МВФ і погодитися на підвищення тарифів на газ. Якщо ж ні, країні загрожує обвал гривні і масштабна фінансова криза. Альтернативний варіант — поступитися вимогам Росії, вступити до Митного союзу, а заодно домогтися зниження ціни на газ і видачі нових кредитів на оплату старих боргів.

Економіка сповзає в рецесію
2013-ий може стати для вітчизняної економіки роком нових неприємностей. У кращому разі ВВП країни може зрости на 3%, у гіршому — зростання буде близьким до нуля. Невизначеність у світовій економіці підточуватиме сили українських експортерів, насамперед металургів (на галузь припадає приблизно 40% валютних надходжень і 22% ВВП країни). Це не може не вплинути на державні фінанси. Уже цьогоріч ситуація з наповненням держскарбниці близька до критичної. План доходів держбюджету передбачав збільшення надходжень у 2012-му на 23% (рік до року). Але реальні темпи зростання майже втричі менші. Дефіцит бюджету 2012 року, найімовірніше, перевищить 5% ВВП. Проблема з наповненням бюджету залишиться гострою і наступного року. Згідно із держбюджетом-2013, планові доходи скарбниці в порівнянні з 2012-м знизяться на 12 млрд грн., зростання ВВП сповільниться на 0,5%, а дефіцит головного фінансового документа країни становитиме 50,43 млрд. грн. (3,2% ВВП), хоча ще у вересні в уряді говорили про 1,65% ВВП.

Безробітних побільшає
Обвал у вітчизняній промисловості призведе до тотального зростання безробітних у країні і подальшого зубожіння населення. За даними Держстату, за підсумками за першого півріччя 2012-го рівень безробіття за методологією МОП (у % до економічно активного населення працездатного віку) становив 8,4%. Аналітики вважають, що вже за підсумками першого кварталу 2013-го цей показник зросте до 10-10,5%. Ситуація погіршується фактично в усіх ключових галузях, включаючи машинобудування, металургію, обробну і легку промисловість. Тож масові звільнення уже не за горами. За оцінками експертів, падіння виробництва тільки в металургії може спровокувати скорочення штату до 20% (згідно з даними Держслужби статистики, станом на жовтень 2012 року в сфері металургії працювало 316,8 тис. осіб). У результаті армія безробітних збільшиться відразу на 15%. Значна частина українців може опинитися у статусі безробітних неофіційно. Як і під час попередньої кризи, працедавці відправлятимуть працівників у відпустку за свій рахунок і переводитимуть на часткову зайнятість.

Тарифи штовхають вгору
Експерти кажуть, що 2013-й найімовірніше стане роком підвищення комунальних тарифів. З одного боку, вибори пройшли, і в медяниках для народу особливої ​​потреби немає. Тоді як тарифи комунальної сфери (особливо тепло та водопостачання) менші собівартості вироблених послуг на 10-50%. Ця різниця має покриватися з держскарбниці, але робиться це не завжди і не в повному обсязі. Бюджет–2013 в цьому плані став ще більш показовим, ніж всі попередні. Так, компенсація водоканалам у фінплані на наступний рік взагалі не передбачена (у 2012 році було 100 млн. грн.)

А виробництво і постачання тепла населенню та бюджетним організаціям зменшилися на 3 млрд. грн. (з 8 до 5 млрд.). І цих грошей вистачить якраз на покриття боргів минулих років (близько 4,5 млрд.) Іншими словами, влада очевидно розраховувала бюджет–2013, допускаючи зростання комунальних тарифів до ринкового рівня.

Тим більше, що прийнятий влітку цього року закон передбачає розрахунок тарифів за принципом Regulatory Asset Base. З 2013 року тарифи на комунальні послуги можна розраховувати, послуговуючись не лише собівартістю, але й зараховувати туди амортизацію та дохід на вкладений капітал (кошти власників, позиковий капітал). Це може різко підвищити інвестиційну привабливість комунальної сфери, і разом з цим суттєво збільшити розмір тарифів. Власникам компаній це, звичайно, вигідно, інша справа, як відреагує зубожілий народ.

Ціна газу
Ціна імпортованого «Нафтогазом України» у країну російського газу в першому кварталі 2012 року склала близько $416 за тис. куб. м, у другому — близько $425, в третьому — $426. У четвертому кварталі цього року ціна прогнозується на рівні $417 за тисячу кубів, а в бюджеті–2013 закладена цифра в $421. Однак експерти все рідше говорять про те, наскільки це забагато для економіки. Ті хіміки, які перебувають під чуйним керівництвом Дмитра Фіршаша, цю проблему для себе вже вирішили прямими постачаннями Ostchem, ті, хто під керівництвом Ігоря Коломойського, — використанням газу внутрішнього видобутку. Металурги намагаються вирішити питання власним видобутком. Однак у зоні ризику опинилися найнезахищеніші споживачі — населення та комунальна сфера. Враховуючи, що субсидіювати газ, який подорожчав, ніхто в 2013-му не планує, то в наступному році питання ціни на газ обов’язково перейде з економічно важливих в соціально значущі проблеми. Звичайно, в Газпромі допускають, що в 2013 році вартість газу для нас зменшиться до $352. Інша справа, якою ціною та на який період. Якщо Україні буде надана чергова тимчасова знижка, то вже до наступної зими ми маємо всі шанси повернутися до $450 з усіма проблемами, що звідси витікають. Тільки вже без важелів впливу на російську монополію.

Експорт — наше все
Як не намагалися нас переконати чиновники в першій половині 2012 року, що з експортом в Україні все добре, в жовтні дефіцит зведеного платіжного балансу України становив $1,999 млрд. Всього ж і МВФ, і українські експерти прогнозують дефіцит за підсумками року на рівні 6,2–6,5% ВВП або близько $11–12 млрд. На наступний рік МВФ передбачає дефіцит у розмірі 7,6% ВВП, або не менше $13 млрд. Звичайно, в ці цифри серйозну лепту вносить відсутність іноземних інвестицій і відтік капіталу, але все-таки основа теперішнього дисбалансу — зниження експорту. І металургія, і агрокомплекс, і машинобудування — всі флагмани в цілому за результатами року демонстрували зниження темпів вивезення своєї продукції за кордон. І, за словами експертів, передумов до покращення в 2013 році не спостерігається.

Більше того, погіршення економічної ситуації у світі призведе до зростання торгових воєн із країнами-партнерами. Поки що в основному українські виробники «воюють» із російською стороною, але не так давно ми привернули зайву увагу інших країн-учасників СОТ своїм бажанням радикально переглянути умови участі. Крім того, без прив’язки до України низка країн, у тому числі Китай, знову затурбувалися субсидуванням своїх пріоритетних галузей. А це теж негативно позначиться на українському експорті. У результаті ми можемо отримати дефіцит платіжного балансу навіть більше прогнозованого. Пересічним українцям це загрожує як нестабільністю валюти, так і черговими обмеженнями для експорту. Адже останнє — улюблений спосіб влади поліпшити ситуацію з торговим балансом.

Вузам доведеться переживати через держзамовлення
У наступному році очікується прийняття законопроекту «Про вищу освіту», який передбачає серйозні новації вузівського життя — зокрема, в системі розподілу держзамовлення на навчання у вузах та вступній кампанії. Як показує практика, будь-які зміни в цій сфері стають серйозним викликом — виникає ажіотаж і спекуляції, які доводиться гасити в авральному режимі.

Отже, законопроект передбачає створення Національного агентства з якості вищої освіти — органу, що частково фінансуватиметься самими вузами та займатиметься, серед іншого, ліцензійною експертизою діяльності вузів, формуванням бази спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка студентів тощо. Це вже само по собі є стресом для ректорів. А тут ще й цілих 20% держзамовлення пропонується розподіляти через три дні після завершення вступної кампанії серед вузів, в яких спостерігатиметься найвищий конкурсний бал абітурієнтів.

Це означає, що на не особливо популярні зараз технічні спеціальності буде ще більший недобір студентів — з наступними висновками для вузу з боку Міносвіти. Крім того, залишається не до кінця зрозумілим, означають всі ці новації руйнування старих корупційних схем або ж створення нових.

За матеріалами: comments.ua