Світлана ЛЕВИЦЬКА - перший проректор

Світлана Левицька минулоріч підкорила нову кар'єрну вершину: стала першим проректором Національного університету водного господарства і природокористування, який закінчила за фахом “Економіка і організація водного господарства” рівно три десятиліття тому.

Сталося це після того, як ректором НУВГП став екс-губернатор Рівненщини Микола Сорока — нині народний депутат і президент “водника” (тобто хоча й не ректор, але все одно перша особа найбільшого рівненського університету). Довіра “сильних світу цього” — один із потужних козирів Світлани Олексіївни: недарма вона увійшла до “верхівки” виборчого списку Партії регіонів на останніх виборах до Рівненської облради, де очолила постійну комісію з питань освіти, науки, культури і духовності.

Втім, хороші контакти з впливовими місцевими політиками — далеко не єдина сильна сторона Світлани Левицької, яка забезпечує їй присутність у рейтингах найуспішніших жінок Рівненщини.

У минулому економіст Рівненського заводу високовольтної апаратури і бухгалтер виробничого об”єднання “Газотрон”, вона — висококласний фахівець в економіці: пройшовши за десять років (з 1993 до 2003) шлях від старшого викладача кафедри бухгалтерського обліку та аналізу до декана чи не найпрестижнішого у “воднику” факультету економіки і підприємництва, нині вона — доктор економічних наук, професор, сертифікований аудитор, член двох спеціалізованих рад (у тому числі у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана), автор великої кількості наукових праць.

У сфері наукових інтересів Світлани Левицької — проблеми організації облікової системи підприємницької та непідприємницької діяльності, гармонізація принципів бухгалтерського та податкового обліку. Навколо депутатської діяльності Світлани Олексіївни немає ореолу сенсаційних заяв і гучних скандалів — справжній знавець точних наук, вона "бере" логікою і чіткою аргументацією.

Утім, на засіданнях, де головує пані Світлана, почуєш не лише про економіку та фінанси: там дискутують і про виховання молоді на засадах християнської моралі, і про проблеми працевлаштування випускників вишів. Недарма пані Світлану поважають не лише політики та колеги-науковці, а й студенти — за людяність і турботу.