Ми у Facebook
28.03.2013, 14:50

Письменник Макс Кідрук: "У душі я рівнянин" [+ІНТЕРВ'Ю]

Молодий і креативний письменник Макс Кідрук у своїх 28 років вже встиг побувати у 30 країнах світу, більшість з яких екзотичні. А також видав 11 книг, спробував розгадати загрози нанотехнологій і таємниці людської психіки.
Він подорожував «на Пуп землі», знає, що роблять «Навіжені в Перу», якими є «Любов і піраньї» та створив перший в Україні технотрилер «Бот».

Про свої враження від подорожей в екзотичні країни, нову книгу, плани на майбутнє та джерела натхнення Макс Кідрук розповідає в інтерв’ю OGO.ua.

«Подорожі є джерелом натхнення та ідей»

- Чому ви вирішили почати писати книги?

- З дитинства я багато читав, причому досить серйозну літературу. На думку почати писати наштовхнули книжки Джеральда Даррелла (натураліст, письменник). Мене захопило те, як він жив - подорожував, повертався, писав нову книгу, публікував її, шукав гроші на нову поїздку і знову подорожував. А кілька років тому, якимось дивним чином зрозумів, що у мене дуже схоже життя. Взагалі писати я вирішив років десять тому. Тоді вперше сказав собі, що хочу бути письменником, але нікому про це не розповідав, навіть батькам. У кращому випадку посміялися б, у гіршому – нам’яли б вуха. Бо нормальна людина навряд чи захоче стати у цій країні письменником.

- Про що була ваша перша книга?

- Моя перша художня книга під назвою «Мексиканські хроніки» вийшла у 2009 році. Це автобіографічна розповідь про подорож до Мексики. До того я писав книги на технічну тематику, які публікувалися у Росії.

- А що вас надихає?

- Книги і подорожі, які є джерелом натхнення та ідей.



«Пишучи технотрилер «Бот», консультувався із психіатром»

- Ви більш відомі читачам як «мандрівний письменник». Чому вирішили змінити стиль і писати технотрилери?

- Насправді я давно йшов до цього. Якщо чесно, то я хочу відійти від кліше «мандрівного письменника», адже мені більше подобається писати у стилі Кінга і Крайтона. Книги цих авторів мене захоплюють.

У Рівному письменник-мандрівник Максим Кідрук презентував технотрилер "БОТ" [+Фото]

- Ви стали автором першого в Україні технотрилера «Бот», про що розповідається у цій книзі?

- «Бот» - це технотрилер, який є своєрідним нагадуванням людям про те, що може статися, якщо відкрити всі таємниці людства. Роман крутиться навколо людського мозку, зокрема у ньому йдеться про те, як вчені «полізли» у людський мозок і спричинили техногенну катастрофу, з якою не можуть справитися. Взагалі «Бот» був написаний як твір-застереження, що малює реальні контури катастрофи, спричиненої надрозвитком нанотехнологій, значним успіхом у дослідженнях природи штучного інтелекту. Адже часто розумні машини із великими обсягами пам'яті, команд та операцій, у тому числі навчальної адаптації, уподібнення, аналізу, обслуговуються менш компетентними інженерами...



- У романі багато наукових понять, термінів, формул. Як вдалося справитися із технічною стороною книги?

- Пишучи роман я, звичайно, консультувався із спеціалістами, зокрема я звертався до психіатра, лікаря-фізіолога та кандидата хімічних наук, яка надала наукової форми моїм художнім ідеям. У «Боті» піднімається три актуальні для сучасності теми - нанотехнології, програмування і людська психологія, або таємниці людського мозку. З програмуванням справився сам, для того щоб розібратися з нанотехнологіями, переглянув майже дві сотні наукових статей і дві монографії, ще звертався до своїх друзів у Стокгольмі, які мають безкоштовний доступ до тамтешніх бібліотек. А таємниці людського мозку допомагали розкрити психіатр і фізіолог.

Незабаром вийде у світ новий роман вихідця з Рівненщини Макса Кідрука

- Над чим працюєте зараз?

- Зараз готуються переклади «Бота» російською та польською мовами, я планую і надалі сприяти розповсюдженню роману у Європі. Також я готую новий трилер «Твердиня», який вийде незабаром. Ну і, звісно, хочу й надалі подорожувати.



«Щоб зрозуміти пристрасть до екзотики - це потрібно спробувати»

- Ви багато подорожуєте, скільки країн вже вдалося відвідати?

- Наразі я побував у 30 країнах, серед яких Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія, Нова Зеландія, Єгипет, Туреччина, Італія та інші.

- Серед країн, у яких ви бували, багато екзотичних. Ви плавали з піраньями, підкорювали джунглі Мексики, бували у пустелі, в Єгипті у період заворушень… Яка з країн найбільше сподобалася?

- Я не розділяю світ на країни, і здебільшого враження у мене залишаються від місць, де я бував. Наприклад, запам’яталася подорож на Острів Пасхи – це найбільш віддалений шматок суші на планеті Земля, він унікальний за своїм розташуванням і тим, що ти відчуваєш, перебуваючи на цьому острові. А найекстремальніша за відчуттями – це Ангола. По-перше, це закрита від туристів країна, туди просто так не потрапиш. Мені один мій читач, який там живе, зробив персональне запрошення, а я відразу погодився. Погостювавши там, можу запевнити, що бути білим в Анголі на початку ХХІ століття - це те ж саме, що бути чорним у Європі на початку минулого століття. Через півгодини після прильоту хлопці в мене кидали каміння. Здивувало й те, що тамтешні жінки народжують по 15-20 дітей, сподіваючись, що хтось із них прорветься до уряду, або ближче до нафти і таким чином буде утримувати всю свою сім'ю. Ще запам’яталося й те, що ціни там скажені та штрафи трішки абсурдні. Наприклад, штраф за розмови по телефону становить 500 доларів, за те, що помиєш авто на вулиці – 700 доларів, а штрафу за водіння авто у п’яному стані немає. Тому за кермом їздить багато п’яних, особливо поліцейських з автоматами.



- Звідки пристрасть до подорожей екзотичними країнами?

- На це запитання мені завжди важко відповісти, це треба спробувати - і ви мене зрозумієте. Якщо ж не сподобається, то я точно ніяким чином не поясню це відчуття, чому мені так подобаються екзотичні подорожі.

- Де б ви ще хотіли побувати?

- У Північній Кореї, поки вона ще не розвалилася та в Антарктиді. А також мені хотілося б видавати свої книги у США, а не тільки подорожувати по цій країні.

Пригодницька сага "Подорож на Пуп Землі" Максима Кідрука стала "Кращим виданням для молоді та юнацтва" у 2011 році

- А як часто вдається приїжджати у своє рідне місто Рівне?

- Я вже тривалий час проживаю у Києві, багато подорожую. Тому у Рівному буваю не часто, лише проїздом під час презентацій книг. Але я вважаю себе рівнянином і часто описую певні елементи Рівного у своїх книгах. Це моє рідне місто.

- І на кінець розмови, що б ви побажали своїм рівнянам?

- Не бійтеся перешкод, бо вони навчають цінувати те, що ми маємо.





На правах реклами