Рівненчанка, малюючи тополевим пухом, обходиться без мікроскопа [+Фото]

Розповідає, готувалася надзвичайно ретельно. Адже й тема не дозволяє абиякого відношення. Що ж такого надзвичайного у цих картинах, запитаєте ви? А те, що творить їх художниця не аквареллю чи олійними фарбами, а тополевим пухом на оксамиті.

Вперше побачила Ольгу Григорівну іще на вулиці до відкриття виставки. Невисока жінка з ледь помітною сивиною у волоссі, усміхнена, піднесена. Навіть не повірила, коли сказали, що їй 75 років.

Піднімаюся на другий поверх Березнівського краєзнавчого музею. Мелодії скрипки запрошують у зал, де представлені картини художниці. Усі вони легкі та піднесені, чимось нагадують авторку. В експозицію увійшло 44 картини. Більшість з них — це храми. Поряд не менш привабливі відображення біблійних сюжетів та квіти.


На Рівненщині намалювали храми... тополевим пухом [+Фото]

— Квіти — це божественна краса, — каже художниця. — Тому обійтися без них ніяк не можна. Та й картини, написані на біблійні сюжети, сповнені щирості й душевності, хоча, звісно, це лише моє сприйняття їх.

Проте основа виставки — це все ж таки храми. Серед них усі чотири культові споруди Березного.



— Я хотіла, щоб люди побачили їх красу, — ділиться думками авторка. — До того ж відображені на картинах і церкви з інших міст. Це і київський храм Святої Софії ХІ століття, і корецька Свято-Троїцька церква 1620 року, і Свято-Георгіївський собор на Козацьких могилах, і Іллінська церква у Суботові 1653 року, яку заклав Богдан Хмельницький, і Києво-Печерська лавра, і багато інших. Таким чином я показую березнівчанам красу храмів у тих містах, в які вони не їздять, а в інших містах — красу Березнівщини.

Діятиме виставка у краєзнавчому музеї Березного до середини вересня, а далі помандрує Україною. Мандрувати творінням пані Ольги не звикати. Адже чимало з картин, які написала пухом художниця, залишилися у приватних колекціях в Німеччині, США та Великобританії. Кажуть, англійці навіть замовили написати Софію Київську.



— Своїм мистецтвом — живописанням по оксамиті тополевим пухом — я займаюся вже більше 30 років, — розповідає Ольга Осейчук, коли зачаровані відвідувачі розійшлися й виставкова зала майже спорожніла. — Коли поет пише вірші, це, мабуть, із вищого дається йому і у нього виливаються слова. У мене так само вилилося це, і я продовжую працювати у цій техніці. Я її дуже люблю, за ніжність та навіть за непостійність. Адже коли працюю, іноді й дихнути боюся, бо пух розлетиться. Пух збираю сама і лише з тополі. Він падає у чашечках, такими гронами, знаєте, наче порічки. Ці чашечки відкриваю — і він чистий. Той, що лежить на дорозі, вже не використовую, адже він брудний, у пилюці. Взагалі із пухом треба працювати надзвичайно обережно, бо ж він дуже примхливий. Потрібно, щоб були сухі руки, бо мокрий пух непридатний для живописання на оксамиті. Це дуже складна техніка. Я не роблю попереднього малюнка, не маю права, і клею не використовую. Правда, використовую інколи і суху акварель, адже деколи підфарбовую свої картини. Він настільки мікроскопічний, що коли пишу ним, вписую у потрібну фігуру, він просто на муку перетворюється. Пух лягає так, як йому хочеться. Це ж не акварель чи олійна фарба, яку можна розтягнути. Як ліг — то вже "танцюй" навколо цього образу. Другої такої самої картини написати просто неможливо. Адже тополевий пух на оксамит лягає кожен раз по-своєму.

Усі картини Ольга Григорівна творить руками. Допомагати собі майстриня може тупим скальпелем, який не ріже оксамит. Саме ним дещо розтягує пух. Усміхається: Бог дав добрий зір, то поки обходиться без мікроскопа.

— Залежно від того, який відтінок мені потрібно зробити, беру певну кількість пуху. Вже знаю, скільки саме треба, відчуваю руками, це вже практика, досвід, — ділиться пані Ольга. Окидає оком експозицію і додає. — Писати храми дуже складно, адже немає попереднього малюнка, а треба дотриматися стилю, архітектурного, культурного...



Визначити скільки часу йде на виготовлення однієї картини неможливо. Адже, зізнається майстриня, може повернутися до полотна за місяць, а то й пізніше.

— Так краще, адже виникає інша думка. Через це інколи починаю відразу п’ять або чотири різні картини. І щоразу через тиждень, два, у мене змінюється образ і я доповнюю картину одними чи другими елементами. Так я працюю. Через те, що це така нелегка праця, всі мої картини улюблені. Та й роблю їх з любов’ю. Пишу те, що мені до душі, що мені підказує серце.

На Рівненщині намалювали храми... тополевим пухом [+Фото]

А ще у пані Ольги багато учнів. Вона вже не перший рік керує художньою студією, але тополевим пухом не пишуть — немає матеріалу, немає оксамиту. Ще пуху влітку набирають, а оксамиту немає.

— Я навіть деякі свої картини змиваю і пишу нові, — каже художниця.
Сама ж майстриня використовує старі запаси часів СРСР. Нині ж, нарікає, у магазинах трапляється лише невелика картинна площина.