Дива врожаю 2013 на Рівненщині: гарбузи-гіганти на двометровій висоті, плодові дерева квітують вдруге, а сотні шпаків "окупували" сад

У садибі 73-річної Оксани АРТЮШОК чудеса – явище звичне. Коли приходиш до неї на подвір'я, наче в казку потрапляєш. Гарбузи в ґаздині ростуть на... калині. Причому, велетенські, а в серпні-вересні щороку квітують вишні та яблуні. Науковці поєднують цей процес з початком глобального потепління, а от сусіди пані Артюшок – з дивом.



OGO.ua уже писав про гарбузові хмарочоси на Сарненщині. Цього разу розповімо про безліч див на одному подвір'ї.

На дворі ніби й весна. Тепло та привітно. Вишня заквітувала, яблуня. І все би добре, якби не одне «але». Поруч із серпневими «нареченими» на деревах висять повнощокі яблука та соковиті груші. Чотирирічна яблунька дивує пані Оксану найбільше. На ній в цьому році з’явилося стільки плодів червоного наливу, що гілки не витримують. Маленьке дерево виглядає нині як ялинка, щільно обвішана новорічними прикрасами.





– Я вже їх беру зриваю раніше строку, бо дереву тяжко, – розповідає садівниця.

Минулого року на цьому ж подвір’ї дерева квітували на початку осені. Народ пояснює це просто – там, де живуть добрі люди, завжди є дива. А пані Оксана і дійсно щира. Життя вона прожила в праці та злагоді. До того ж, ніколи не забуває про дітей. Їм, попри те, що має чотирьох онуків, завжди дає чи яблучко, чи цукерку.



Яблуня символізує вічну молодість. Не дивно, що вона на подвір’ї пані Оксани «молодіє» два рази на рік.

Гарбузи в саду Оксани Артюшок полюбляють плестися на різних деревах. Інколи їхня вага настільки велика, що навіть товсті гілки обламуються.

- У моєму саду гуляти небезпечно, – сміється господиня.

Жовтопузі облюбували калинові кущі та й висять собі на двометровій висоті у розкішних калинових кетягах. Дивина та й годі! Торік декілька гарбузів поплелися на яблуню, дістались практично її верхівки. Пані Артюшок розповіла, що на одному з гарбузів навіть пробували мостити гніздо горобці.



Врожай калини, який Оксана Артюшок використовує взимку для корисного компоту, зривати не поспішають. Господиня каже, нехай покрасуються ще трохи жовтобокі гарбузи поміж червоних ягід. Бо ж бездоганно доповнюють казковий інтер’єр саду.

Пані Артюшок до всього цього – затятий грибник.

– Це у мене таке хобі вже років з сорок, – розповідає співбесідниця, – мала випадки, коли красиві білі гриби, я їх називаю «королівськими», виростали в кущах шипшини чи малини. Певно, через те, що я, почистивши лісових «красенів», виносила залишки саме до цих кущів, – стверджує маестро садових див. І спішить "начаклувати" ще один експонат цього природного музею – чималі картоплини у вигляді сердець.

– Все обов’язково потрібно саджати з чистою душею та хорошими помислами, тоді і майбутній врожай заряджатиметься позитивною енергетикою, – каже господиня, – от гарбузи, до прикладу. В цьому сезоні ще не збирали, але минулоріч декотрі були такими, що і втрьох тяжко підняти! А все чому? Бо я їм співала! Вони відчували тепло, опіку. Це лише на перший погляд здається, що посадив, доглянув та й усе. Ні, окрім цього треба своєму майбутньому врожаєві дарувати любов...



Гарбузи пані Артюшок складає біля дому, згодом деякі йдуть на насіння, а деякі в корм худобі. «Гарбузове королівство» облюбували й місцеві дітлахи, що охоче досліджують гігантські овочі.

Приваблює садиба й перелітних птахів. Окрім ластовиних, голубиних та інших гнізд, яких пані Артюшок нарахувала чимало, повністю «окупували» шпаки. Перед початком осені вони починають бенкети, зчиняючи неймовірний лемент.



– Спершу налітають велетенськими купами. На перший погляд здається, що то хмари спускаються. А далі обирають собі місця та починають галасувати, – розповідає господиня.

Такий «кінотеатр» до вподоби малечі, а також тим, хто вперше зустрічається з подібним «кочуванням», бо це залишає неймовірні враження. Неозброєним оком здається, що їх тут тисячі. Принаймні, на кожній великій гілці садових дерев не менше двадцятка. Через декілька годин дзьобата родина залишає місце дислокації, сотнями розлітаючись врізнобіч. Деякі всідаються на проводах електроліній. Процедуру посиденьок шпаки повторюють декілька разів, аж до свого майбутнього відльоту.

Тож таким чином садиба може "похвалитися" ще одніює дивовижею – справжнім садовим оркестром, що пародіює різні звуки. Щоправда, впіймати такий момент можна протягом двох-трьох днів. Тому концерт хоч і тривалий, але набриднути не встигає. Навпаки, інтригує.

Оксана Артюшок – звичайна селянка. На перший погляд така ж, як усі. Двадцять п'ять років тому втратила чоловіка, а в молодому віці – первістка. Виховала сина та доньку. Проте, є в жінки щось таке, чого нема в багатьох. І це щось – магія її серця, добро душі та вічна сила любові, яку вона випромінює, зігріваючи всіх довкола. А ще... усмішка. Справжня та щира... Мабуть, це і відчувають всі навколо, а в першу чергу – рослини, якими опікується.



Залишаючи казкову оселю господині, побажав їй і надалі залишатися такою ж привітною та молодою в душі, а головне – мати добре здоров'я, щоб і надалі творити дива...