09.09.2013, 13:36

Рівнянка Лариса Скоблюк – віце-чемпіонка світу з вільної боротьби

Лариса стала віце-чемпіонкою світу у ваговій категорії до 55 кг.

У другий день жіночої програми чемпіонату світу з видів боротьби серед юніорів, який закінчився у столиці Болгарії Софії, срібну медаль у скарбничку збірної команди України поклала вихованка Львівського університету фізичної культури, рівнянка Лариса Скоблюк (тренери Олег Сазонов та Денис Кайда). Лариса стала віце-чемпіонкою світу у ваговій категорії до 55 кг.

На шляху до фіналу 20-річна Скоблюк перемогла росіянку Ольгу Хорошавцеву 7:0, американку Сару Хільдебрандт 8:0 та Бедіху Джан з Туреччини 7:0.

У фіналі на Ларису чекала представниця японської школи боротьби Рісако Каваї. Японки по праву вважаються законодавцями мод у жіночій боротьбі. І цього разу перемога була за Рісако Каваї.

Кілька місяців тому у Македонії Лариса була другою на юніорському чемпіонаті Європи.

Юнка не зупиняється на досягнутому і прагне пробитися на Олімпійські ігри.

"ГАЗЕТА" поставила декілька запитань перспективній спорсменці.

– Ларисо, зараз "спочиваєш на лаврах" чи продовжуєш тренування? Який крок наступний?

– Олімпійська нагорода (посміхається). А насправді часу насолоджуватися успіхом не має. Вітання отримала. Треба йти далі. Ви ж розумієте, спортсменові постійно треба бути у формі. Звикла ще з дитинства не пропускати тренувань. Зараз готуюся до чемпіонату України та ряду всеукраїнських і міжнародних турнірів.

– Маєш якісь особливі методи підготовки до змагань? Власну особливу стратегію?

– Перед сутичкою намагаюся релаксувати. Вмикаю музику, розслабляюся. А перед виходом на килим розігріваюся, щоб уже бути готовою. Це рекомендація моїх тренерів. Стратегії як такої не маю. Але з досвіду зауважу, що до кожного спорсмена треба вміти знайти індивідуальний підхід. І тоді продуктивність роботи та результативність зросте.

– Ларисо, а хто тебе надихає на перемоги? Може є якесь особливе джерело натхнення?

– Підтримка друзів та рідних, а також досягнення відомих спорсменів. Коли бачиш, як хтось викладається наповну, це надихає. Розумієш, що в тебе один шлях – вперед.