Нотаріат прийшов… до СРСР [Частина 2]

Нотаріат прийшов… до СРСР [Частина 1]

У реаліях виглядає так, що керівними органами НПУ є: З’їзд нотаріусів України, куди повинні потрапити тільки «слухняні» депутати, і Президент НПУ. Все решта так, про людське око, щоб виправдати задекларовані засади діяльності. Тому є очевидним, що Статут розроблявся під конкретну особу, і тепер зрозуміло під кого, і на кого працював адмінресурс. А в таких недемократичних дійствах не обійтись без довірених осіб. І нічого, що ці особи не користуються авторитетом в колективах і їх колективи не обирають в делегати. Для цього є адмінресурс.

Але напрошується запитання: заради чого така активність адмінресурсу?.. і ми повертаємось до початку нашої розмови, де згадували чому державний чиновник обласного рівня проявив таку несамовиту активність в створенні недержавної і, як задекларовано, неприбуткової організації. І згадуючи вже всім відомий вислів: «Із-за чого війни? Звісно із-за грошей!», спробуємо увійти в темну кімнату, нібито світлого будинку.

Виявляється, «самоврядування» нотаріусів передбачає сплату членських внесків на рахунок НПУ (на цей рік поки що по сто гривень на місяць), але якщо взяти близько семи тисяч нотаріусів України, то за рік вони зобов’язані перерахувати до НПУ в еквіваленті близь мільйона доларів США. І якщо навіть не брати до уваги інші джерела надходження коштів, то Президентові НПУ і наближеним до цієї особи можна солодко провести п’ятирічний термін каденції, влаштовуючи семінари і симпозіуми на Кіпрі і Мальті, обмінюючись досвідом десь в Арабських Еміратах, встановлюючи собі на свій погляд заробітні плати, купуючи автомобілі для службової діяльності тощо, адже все вирішують свої, тобто запропоновані Президентом люди, що увійшли до Ради НПУ та інших органів.

До речі, той самий нотаріус Попов В.В., за кандидатуру якого як делегата на Установчий з’їзд нотаріусів України не проголосували нотаріуси області, і який поїхав на цей з’їзд завдяки відвертому тиску начальника Головного управління юстиції на колектив нотаріусів, за поданням Президента НПУ за з’їзді було «обрано» одним із п’ятнадцяти членів Ради НПУ. Ось і стає зрозумілим, хто потрібен в оточенні, щоб розпоряджатися благами, зібраними тисячами нотаріусів.

Саме ця обставина змусила нас зацікавитись – що ж це за особистість серед нотаріусів Рівненщини, яка удостоєна такої честі бути членом вищого органу нотаріального самоврядування в країні? Так ось, Попов Володимир Васильович, колишній радянський міліціонер-пенсіонер. Хто-хто, а він видно не на словах знає, як незважаючи на авторитет в колективі добиватись посади, адже посади в ті часи займали як правило ті, хто зумів стати близьким для вождів, а вожді ніколи не любили принципових, знаючих, авторитетніших за себе, працьовитіших.

2 вересня цього року нотаріуси України урочисто відсвяткували День нотаріату України і 20-річчя прийняття Закону України «Про нотаріат». За поданням того самого очільника Головного управління юстиції в Рівненській області Данилюка С.І., який відверто «пропхнув» своє протеже на з’їзд нотаріусів, Попова В.В. було нагороджено відразу двома грамотами - міського голови м.Рівного та голови обласної державної адміністрації.

Звісно, стало цікаво, чого ж такого має досягнути нотаріус, щоб заслужити такої почесті? Без сумніву – це перш за все за мають бути визначні досягнення в роботі. А робота нотаріуса насамперед характеризується перевіряючими за кількістю вчинених складних нотаріальних дій, зокрема угод, до яких відносяться договори відчуження майна, іпотеки, застави рухомого майна, посвідчення заповітів, видача свідоцтв про право на спадщину тощо.

Але виявляється той самий нотаріус Попов В.В. за весь 2012 рік посвідчив лише один договір відчуження нерухомого майна – це найменше серед нотаріусів всієї області, лише один договір іпотеки – куди вже менше, не посвідчив жодного заповіту, не видав жодного свідоцтва про право на спадщину, і посвідчив лише 10 довіреностей. Все решта зайняли зовсім нескладні операції - засвідчення вірності копій та справжності підписів на документах. Подібне і в минулих роках. Кожен перевіряючий мав би записати в довідку такому нотаріусу, що той або взагалі не працює, або до нього не звертаються з якихось причин громадяни, наприклад, через відсутність знань або авторитету як нотаріуса. А тут відразу дві грамоти, та й ще від керівників міста та області! Тоді, на наш погляд, більше сотні нотаріусів області, кожен з яких щороку вчиняє сотні складних угод, заслуговують на подання начальника управління про нагородження державними орденами і медалями.

Ах так, можна заперечити, йому ніколи працювати, він займається громадською роботою. Ну як «пропихати» на ту громадську роботу, начальник управління юстиції продемонстрував колективу нотаріусів області на зборах по обранню делегатів на з’їзд, а тому не будемо на цьому зупинятись, як і не будемо витрачати час на те, як фактично не відбулась громадська організація – Асоціація нотаріусів області, яку свого часу захотів очолити Попов В.В. Нотаріуси області це пам’ятають. Повернемось до Статуту.

Так як же колективи на місцях, яким із членських внесків не залишається ні копійки і як має працювати задекларований принцип самоврядування? Погортаємо законодавство про самоврядування і спробуємо зрозуміти чи називалося би це самоврядуванням, якщо би голову міста, скажімо Рівного, не обирали жителі, а призначали, як у нотаріусів уповноважених представників там, «у Києві»; якщо б все, що відраховується в казну, залишалось б тільки «в Києві», як тоді б жило і працювало місто?

Місто не жило б і не працювало, а от нотаріуси по задумах авторів Статуту НПУ та закріпленої ним системи, можуть жити і працювати , обов’язково при цьому перераховуючи членські внески і від з’їзду до з’їзду не згадуючи про те саме самоврядування, бо їм одразу ж нагадають, що є така Інспекція з питань професійної відповідальності нотаріусів, з кодексом етики, який як і Статут НПУ напевно запозичений десь у азіатів, з їх одвічними диктаторськими нахилами.

Але для організації, що утворена в країні, що має намір жити в Європейському Союзі, напевно було б доцільно запозичити раціональне і корисне хоча б у найближчих сусідів, які вже живуть за європейськими принципами. Скажімо, в Польщі. Але ж ні – у них все справедливо, розумно і об’єктивно створено для розвитку колективів на місцях, і під їх же контролем, а тому змайструвати «золоте коритце» для обмеженого кола осіб і челяді не вийде.

Так ось, 14 лютого 1991 року в Польщі було прийнято новий закон про нотаріат, яким відроджено вільний нотаріат латинського типу і визначено дворічний перехідний період до приватного нотаріату. Нотаріус, як і у нас, в обов’язковому порядку є членом нотаріальної палати. Призначення на посаду, місцезнаходження нотаріальної контори, звільнення від посади, як і в Україні – компетенція Міністерства юстиції.

Але це гармонійно діє з розвинутою системою нотаріального самоврядування. Так, нотаріальне самоврядування в Польщі складається із нотаріальних палат і Національної нотаріальної Ради. У цій країні десять нотаріальних палат. Територія діяльності нотаріальної палати відповідає територіальній юрисдикції окружних апеляційних судів. Органами десяти нотаріальних палат є: загальні збори нотаріусів палати, Рада нотаріальної палати, Президент і віце-Президент. Кожна нотаріальна палата делегує до Національної нотаріальної Ради по одному представнику, тому Національна нотаріальна Рада Польщі складається з десяти членів. Органи нотаріальних палат на місцях розпоряджаються членськими внесками на розвиток кожної палати, а члени Національної нотаріальної Ради мають представницькі функції.

Із 1997 року для нотаріусів Польщі діє Кодекс професійної етики. Рішення по провинах нотаріусів виносить дисциплінарний суд (зауважуємо – суд!): по першій інстанції – дисциплінарний суд нотаріальної палати, суд другої інстанції – Вищий дисциплінарний суд. Внутрішній нагляд за роботою нотаріусів здійснюють Ради нотаріальних палат і регулярні інспекції нотаріального самоврядування із складанням протоколу.

Ось і порівняйте тепер воістину демократичне Польське самоврядування нотаріусів із Українським, з його призначеними Президентом НПУ і особистим оточенням в областях «смотрящіми» та обраними під себе кандидатурами в Інспекцію з питань професійної відповідальності нотаріусів. Такому самоврядуванню, не те, що польські нотаріуси з часом здивуються, якщо звісно ознайомляться, а й сам вождь радянської КП Іосиф Віссаріонович перевернеться в труні – ну ж бо знайшлись десь на тій Україні такі нахаби, що його самого в диктаторських нахилах переплюнули.

Отож і видається, що записані в Статуті НПУ засади діяльності цієї організації, як гласність, демократичність, колегіальність, виборність тощо, написані «для годиться», а в реаліях як бачимо сьогоднішній нотаріат – одна з найважливіших галузей правового врегулювання відносин в незалежній Україні, через інтереси купки чиновників знаходиться на рівні найгірших часів радянського безправ’я.

Тому, публікуючи ці роздуми, хочеться висловити сподівання нотаріусів, з якими доводилось спілкуватися, і вірити, що будемо почуті. Адже є серед нотаріальної спільноти люди здатні відстояти незалежність і самоврядування нотаріату, є народні депутати України, серед яких і один нотаріус, є тверезо мислячі, незаангажовані в приватних вигодах функціонери Міністерства юстиції, уряду України і адміністрації Президента України.

А щоб все встало на свої місця, не потрібно жодних суперечок і дискусій, взаємних звинувачень і образ. Все так просто – лише забезпечити реальне здійснення тих самих задекларованих засад щодо професійного самоврядування. А це означає дійсно, а не «для годиться», провести на місцях вибори на засадах: законності, тобто з визначеним колективами порядком проведення виборів, без тиску представників адмінресурсу; гласності, тобто із забезпеченням доступу представників засобів масової інформації; демократичності, тобто з вибором самими нотаріусами делегатів на з’їзд, які чітко будуть знати, за які положення попередньо обговореного в колективах областей проекту Статуту НПУ голосувати і чітко дотримуватись наказів колективу, закріпленого протоколом зборів.

Будьте певні, такі дійсно обрані колективами делегати, приймуть Статут НПУ, який за демократичністю може бути ще кращими, ніж у колег в Польщі, Німеччині та інших країнах латинського нотаріату, а самоврядування нотаріусів «по-українськи» стане взірцем.

Якщо такі збори пройдуть демократично, то «Попови» і йому подібні, які здатні переступити через колектив, ніколи не будуть вирішувати долі тисяч нотарів, які бажають відчути себе в цивілізованій країні, а не тими, що за більш ніж двадцять років незалежності країни, на кінець прийшли в минулу суспільну формацію – до СРСР.