26 жовтня церква вшановує Іверську ікону Божої Матері

Історія про походження Іверської ікони така. Після зішестя Святого Духа на Пресвяту Богородицю й апостолів вони вирішили кинути жереб, кому з них у яку країну потрібно йти на проповідь Євангелія. Божій Матері дісталася для цього подвигу Іверська (Грузинська) земля. Але явився Їй ангел і сповістив, що цей жереб виконається згодом, а поки що належить проповідувати в іншому краї.

Того часу Лазар Чотириденний, якого колись воскресив Спаситель, був єпископом Кіпру. Він дуже хотів бачити Діву Марію, але не міг прийти до Єрусалима. Дізнавшись про це, Мати Божа з апостолом Йоаном попливла до Кіпру. Несподівано подув вітер в інший бік і пригнав судно до Афонської гори. Вона в ті часи була наповнена ідолами, на ній було розташовано великий жертівник Аполлону. Як тільки корабель з Богородицею наблизився до пристані, почувся голос: «Зійдіть з гори, люди, спокушені Аполлоном, до Климентової пристані та прийміть Марію, Матір великого Бога Ісуса». Почувши це, всі поспішили до морського берега і з пошаною зустріли Божу Матір та розпитували Її про народження Бога. Пресвята Діва звістила їм таємницю втілення і життя Господа Ісуса Христа. І всі, хто слухав Її, поклонились народженому від Неї Богові, а Богоматері віддали благоговійне шанування і, увірувавши, хрестилися.

Пресвята Богородиця не залишила і першого свого уділу – Іверської землі. Вона явилася св. Ніні, майбутній просвітниці Грузії, і вручила їй хреста з виноградної лози зі словами: «Візьми цей хрест, він буде тобі щитом і огорожею від усіх ворогів – видимих і невидимих. Іди в країну Іверську, благовісти там Євангеліє Господа Ісуса Христа і придбаєш благодать Його. Я ж буду тобі Покровителькою». Рівноапостольна Ніна досягла Іверії приблизно 219 року і ревно проповідувала Добру Новину, підкріплюючи благовістя багатьма чудесами і зціленнями, і вже 324 року Християнство остаточно утвердилося в Грузії.

А згодом грузинський воєначальник Йоан і візантійський полководець Торникій із групою грузинів, прибувши до Афону, біля місця, до якого пристало судно з Божою Матір’ю, заснували монастир.



У ІХ ст. після Різдва Христового, під час царювання грецького імператора Феофіла, потьмареного іконоборчою єрессю, лютувало гоніння на святі ікони. Православні шанувальники святині піддавались знущанням, а самі ікони викидались з храмів і спалювались. По всім містам і селам були розіслані таємні наглядачі відшукувати сховані ікони, з суворим наказом знищувати їх. В той час жила наподалік від Нікеї одна багата, благочестива і побожна вдова з юним сином. В неї була чудотворна ікона Божої Матері, до якої вона мала особливу віру і благоговіння. Влаштувавши біля свого дому церкву, вона поставила в ній цю святу ікону, і часто виливала перед нею теплі молитви. Царські наглядачі прийшовши до неї в дім і подивившись у вікно побачили храм а в ньому цю святу ікону. Вони грізно сказали вдові: «Давай нам грошей, або ми виконаємо зараз царську волю і замучимо тебе». Вдова запевнила їх, що до слідуючого дня приготує відповідну суму. Користолюбиві мучителі погодились почекати. Після відходу воїнів, вдова разом з сином вночі пішла в церкву, довго молилась там перед святою іконою, схиливши коліна, здіймаючи руки до неба і зрошуючи землю сльозами, і потім з трепетом і благоговінням віднесла образ до берега моря. Там знову вона впала перед іконою і розчулено взивала до Цариці Небесної: « Владичице світу! Ти, як Матір Божа, маєш владу над усім творінням. Ти можеш визволити нас від гніву нечестивого царя і образ Свій від потоплення!». З цими словами пустила ікону в море і побачила дивну річ : свята ікона не впала у воду, але стала прямо і в такому положенні понеслася по хвилям на захід. Втішена цим видінням, подякувала Богові і Пречистій Матері Його, і звернувшись до сина свого, сказала: « Тепер сповниться наше бажання і надія; не марним буде наше благочестя до Бога і благоговіння до Пресвятої Богородиці; тепер я готова за любов до Неї померти від рук мучителів; але не бажаю твоєї смерті. Я не можу піти звідси, а тебе прошу і благаю втікати». Син послухався переконань матері, попрощався з нею і некваплячись вирушив до Солуні; а пізніше звідти перейшов на гору Афон, у ті межі її де була влаштована Іверська обитель і став ченцем, проводячи життя в подвигах благочестя мирно відійшов до Господа. Звичайно, це переселення його на Афон вдбулося за особливим Божим промислом, тому що саме від нього дізналися пустельники про ікону пущену на воду його матір’ю. Де і скільки часу перебував цей чудотворний образ Приснодіви, знає лише Сам тайнознавець Господь Бог. Вже після упокоєння нікейського прибульця, що оселився на Святій Горі, ченці Іверської обителі одного разу побачили на морі полум’яний стовп, що сягав своєю вершиною неба. Охоплені здивуванням і жахом, вони не могли рушити з місця і тільки виголошували: «Господи помилуй!» Декілька днів і ночей підряд повторювалось це видіння. З усіх навколишніх монастирів зібралися пустельники що вогняний стовп стояв над іконою Божої Матері; але, чим ближче наближались вони до неї, тим більше ікона віддалялась. Ченці Іверського монастиря на запрошення свого настоятеля, зібрались в храмі і зі сльозами молили Господа, щоб Він дарував їхній обителі цей неоціненний скарб – святу ікону Пречистої Його Матері, і Господь милостиво почув їх щиру молитву. В той час в Іверській обителі жив старець на ім’я Гавриїл-грузин. Він вирізнявся суворістю життя і простотою норову; влітку він відходив безмовствувати на вершину неприступних скал, зимою сходив з гір у най нижчі місця, або в обитель. Він завжди носив волосяницю, харчувався травою, пив одну воду і жив як земний ангел і небесний чоловік. Цьому благочестивому старцю у сні явилась Пресвята Богородиця сяючи небесним світлом і сказала: «Сповісти настоятелю і братії, що Я хочу дати їм ікону Мою в покров і поміч; потім увійди в море і рушай з вірою по хвилям: тоді всі дізнаються про Мою любов і благовоління до вашої обителі. Старець сповістив настоятелю про це видіння, і на ранок всі ченці Іверської обителі, з молебним співом, з кадилами і лампадами прийшли до морського берегу. Гавриїл увійшов у море, дивним чином пройшов по водам, як по сухому, і сподобився прийняти в свої обійми святу ікону. Ченці з благоговійною радістю зустріли її на березі, влаштували там молитовну храмину, у якій три дні і три ночі звершували молебні піснеспіви перед іконою. Потім вони внесли її у соборну церкву і поставили у вівтарі.

Наступного дня чернець, що запалював лампади перед ранньою, увійшовши в храм не знайшов у ньому новоявленої ікони. Після довгих пошуків ченці побачили її а стіні, над монастирськими воротами, і перенесли на попереднє місце , таке чудо відбулось декілька разів. Нарешті Пречиста Діва знову явилась тому ж Гавриїлу і сказала йому: «Оголоси братії, щоб вони більше не спокушали Мене. Я не бажаю бути береженою вами, але хочу бути вашою Охоронителькою не тільки в цьому житті, але й у майбутньому. Нехай уповають на милосердя Сина Мого і Владики всі ченці, котрі на горі цій будуть жити побожно, з благоговінням і страхом Божим. Я випросила в Нього цей дар, і ось вам знамення: поки будете бачити ікону Мою в обителі цій, доти благодать і милість Сина Мого до вас не зменшиться!». Братія почувши від Гавриїла про це видіння, сповнились невимовної радості. Побудували невеликого розміру храм при воротах на славу Божої Матері і там поставили Її пречистий образ. З того часу і до нині перебуває вона на цьому місці, обраному Богоматір’ю.

5 чудотворних ікон Рівненщини

Первісну ікону Божої Матері, що іменується “Іверська”, переказ приписує кисті святого апостола і євангеліста Луки. З кінця десятого століття образ перебуває на Афонській горі в Іверському монастирі, що дав ім’я чудотворного образу. Ікона міститься при вході до монастиря біля брами, в місці, визначеному самою Пресвятою Богороди­цею, чому носить ще назву “Вратарниця”, або “Портаїтисса”.

Безліч чудес витікало і витікає від ікони Пресвятої Богородиці Іверської. Іверська обитель завдячує їй своїм спасінням від нашестя нечестивих ворогів. Обитель була врятована від пограбування персами . Вони оточили святий монастир Іверський, та ченці взяли на стіни з собою Пречисту Вратарницю і покладали надію не на земних захисників а на покров Самої Печистої. Несподівано на морі стала сильна буря, яка потопила ворожі кораблі. Живим залишився лише перський Амир, який і привів військо, щоб завоювати монастир. Бачачи загибель своїх полководців, війська і кораблів він розкаявся у своїй жорстокості. І посипавши порохом свою голову просив іноків, що ті ублагали Істинного Бога послати йому прощення. Перський Амир дав багато золота і срібла на побудову нових храмів.

Святіший Патріарх Філарет: "Духовність народу зростає, а це означає, що церква існуватиме і в майбутньому" [+ІНТЕРВ'Ю]

Одного разу в монастирі не стало борошна, настоятель дуже був засмучений цим. Богородиця, явившись йому у сні, сказала: «Чому сумуєш чадо за зменшення борошна? Іди в житницю і побачиш, як Я безперестанно турбуюсь про вас». Ігумен прокинувшись від сну, пішов і побачив житницю наповнену до верху борошном. Тоді він відразху ж скликав братію, і всі одноголосно прославили Бога і Покровительку свою, Преблагословенну Богоматір. Невдовзі після цього Владичиця світу поповнила і запаси вина в монастирі, а також наповнила сосуди зх олією. Розповідають, що чудотворний Іверський образ, знаходячись на монастирських вратах, часто не допускав входити туди людей, що мали якусь душевну нечистоту, так що деякі з тяжких грішнтків, намагаючись ввійти за огорожу в середину монастиря, пдали мертвими.

Вигляд Богоматері на цій іконі суворий і наводить трепет на паломників; сам розмір і риси Її Божественного лику величні, і Матір щедрості і втіхи стає ніби більш Матір’ю правосудного і грізного Судді. Риси обличча надзвичайно виразні. На щоці Богоматері і понині видно знак кровавої рани. За переданням цю рану наніс їй один з арабів – піратів, на ім’я Варвар. Удар святотацької руки супроводжувався чудесною течією із рани крові, а для самого Варвара пробудженням до спасительного покаяння. Вражений чудом варвр прийняв у монастирі хрещення, а потім і ангельський образ.

Торжественне святкування Чудотворному образу Іверської Божої Матері ще звершується на другий день Світлої седмиці святої Пасхи. Тоді на Афоні буває хресний хід з цією святою іконою на берег моря, де вона була прийнята ченцем Гавриїлом, і там звершується літургія.

Підтвердженям того, що Іверська ікона є глибоко шанованою у всьому православному світі, є те, що на честь цієї ікони побудовано багато храмів і монастирів, існує безліч чудотворних списків з Іверської ікони, які так само, як і Афонський оригінал прославились великою кількістю чудес.

Використані матеріали: "Чернігівські єпархіальні відомості", vsesvit-news.info та офіційного веб-сайту Рівненської єпархії.