Дівчинка з Рівненщини, яку рідна матір поховала заживо, відсвяткувала другий день народження

Зараз це гарненька мила дівчинка, що росте у порядній родині. А коли її діставали з-під землі, це було маленьке, замерзле немовля, що тремтіло і плакало в руках міліціонерів.

Того дня 30-річна Інна з села Городище Березнівського району знову пиячила. Її не спиняв і сьомий місяць вагітності. Адже їй не звикати: жодного зі своїх восьми народжених дітей вона ніколи не доглядала. Двоє померли, одну забрав біологічний батько, ще п’ять виховуються у інтернаті.

Раптом у жінки почалися перейми. Народивши дев’яте дитя, п’яна Інна закопала немовля живцем на подвір’ї під грушею і продовжила пити. Згодом у неї почалася кровотеча й довелося викликати швидку. Перед тим, як її забрали до пологового відділення, вона показала місце, де "поховала" свою дівчинку.

На Рівненщині дитина вижила після 8 годин під землею [ЕКСЛЮЗИВНІ КАДРИ: як це було]

Старший слідчий Березнівського РВ УМВС Василь Дячук пам’ятає ту історію у всіх подробицях. Адже саме він і став рятівником дитини.

— Ми приїхали на місце події, почали з експертом знімати шар ґрунту, але дуже обережно, — говорить Василь Дячук. — Відкидаючи руками верхній холодний шар ґрунту, учасники слідчих дій жахнулися. З-під землі було чути стукіт і плач дитини. Експерта з несподіванки аж "відкинуло". А я сказав, що немовля, вочевидь, живе.

Міліціонери дістали на поверхню маленьке тільце, загорнуте лишень у тоненьку тканину. Голова та тулуб новонародженої були брудними від вологої землі. Правоохоронці реанімували дитину і на службовому авто відправили до реанімаційного відділення Березнівської районної лікарні.
Згодом рідний брат горе-матері Віктор із села Вітковичі став опікуном дитинки. Дівчинка стала шостою дитиною в родині Віктора й Наталі. Назвали її Вікторія, бо ж перемогла смерть.



— Ми з чоловіком давно хотіли маленьку дитинку, — каже прийомна мама Вікторії Наталія Покорська. — Коли дізналися, що Інна знову вагітна, то одразу вирішили: як буде дівчинка, заберемо собі на виховання. Адже їй жодне дитя не потрібне було. А чоловік, батько Вікторії, помер. Якби Інна хотіла сім’ю, то не пиячила б, хто ж її змушував? А ми Віку прийняли як свою рідну. Яка різниця, хто її народив. Не розумію, як можна ділити дітей: це моє, а це не моє. Вони всі діти.

Матір же дівчинки засудили за статтею замах на вбивство на три роки і три місяці. Зараз жінка в ізоляторі чекає на переведення у колонію.
— Їй залишається відсидіти рік і три місяці, — каже начальник Березнівського райвідділу міліції Олександр Таргоній. — Тому що 26 жовтня минуло два роки з моменту виявлення дитини у землі. Тоді вона була одразу арештована.

А міліціонер Василь Дячук частенько навідується до дитини з подарунками. Він переконаний: врятоване життя — це і є найбільша нагорода у роботі правоохоронця. І немає більшого щастя, ніж бачити Вікторію здоровою та усміхненою.

Маленька Вікторія мирно грається з братиками і сестрами й нічого не підозрює про той жах, який пережила відразу після народження. Не згадувати про нього допомагає любов і турбота її нової родини.

"Рівненська газета" №44 від 31 жовтня 2013 року